Перше послання апостола Петра 4, 1-11.
1. Улюблені, тому що Христoс страждав тілом, ви теж озбройтеся тією самою думкою, тобто: хто страждав тілом, той перестав грішити, 2. щоб решту часу жити в тілі не за людськими похотями, але за волею Божою. 3. Бо доволі часу пішло на те, що ви виконували волю поган, що запродають себе розпусті, пристрастям, пияцтву, гульні, пиятикам та мерзенній службі бовванам. 4. Тому вони дивуються, що ви не рветеся разом із ними до того самого багна розпусти, і хулять. 5. Але за це вони дадуть відповідь тому, хто готов судити живих і мертвих. 6. На те бо й мертвим проповідувано благовість, щоб, суджені за людською волею в тілі, вони жили у Бозі духом.
7. Кінець усьому близько. Будьте мудрі і тверезі, чувайте в молитвах. 8. Насамперед майте велику любов один до одного, бо любов покриває силу гріхів. 9. Будьте гостинні один до одного, без нарікання. 10. Служіть один одному, кожен тим даром, що прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті. 11. Коли хто говорить, то наче б говорив Божими словами; коли хто служить, то як, би надхненний Божою силою, щоб у всьому прославлявся Бог через Ісуса Христа, якому слава й сила по вічні віки. Амінь.
Євангеліє від Марка 12, 28-37.
28. Того часу один з книжників, що чув, як садукеї сперечалися з Ісусом, побачивши, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його:
– Яка перша з усіх заповідей?
29. Ісус відповів:
– Перша: слухай, Ізраїлю, Господь, Бог наш – Господь єдиний, 30. і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й всією силою твоєю. 31. А друга: будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає.
32. І сказав йому книжник:
– Добре, учителю: ти сказав по правді, що Він – єдиний, і що немає іншого, крім нього. 33. І що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією і любити ближнього, як себе самого – це більш, ніж усі всепалення та жертви.
34. Ісус, побачивши, що той відповів розумно, сказав до нього:
– Ти недалеко від царства Божого.
І ніхто не смів більше його питати.
35. Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі:
– Як то воно книжники кажуть, що Христос – син Давидів? 36. Аджеж Давид сам промовив був Святим Духом:
Сказав Господь Господеві моєму:
сиди праворуч мене,
доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.
37. Сам Давид зве його Господом; як же тоді він – його син?
І багато людей слухали його радо.
Служіть один одному, кожен тим даром, що прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті
Всі ми різні. У кожного абсолютно індивідуальні як зовнішні риси, так і внутрішні прагнення. Іноді нам здається, що незалежність – це те, чого потребуємо найбільше.
Однак потребуємо найбільше ми вміння слухати і бачити того, хто поруч. Суспільство – це взаємодоповнююча мережа найрізноманітніших стосунків. Щодня наші умови життя залежні від тисячі факторів, які формують життя інших людей, яких не знаємо і ніколи, можливо, не зустрінемо.
Хтось щодень пече хліб, прибирає вулиці, перевозить нас міським транспортом. Всі ми служимо один одному і від того, наскільки щирим буде це служіння аж надто багато залежить.
Щирим насамперед до себе самого. Господні таланти є у кожного, але чи кожен бачить їх і розвиває, чи кожен прагне знайти саме того, свого місця у цьому світі?
Ще Григорій Сковорода, український філософ, чи не центральною проблемою людського життя називав проблему “сродної праці” – праці за покликанням. Якщо ти робиш те, до чого маєш талант і що тобі подобається – будеш найщасливішим.
Господь хоче, щоб ми були щасливими. Прагнімо і ми зробити щасливими себе та інших поруч.
