Послання до Римлян 13, 11 – 14, 4.
11. Браття, тепер ближче нас спасіння, ніж тоді, як ми увірували. 12. Ніч проминула, день наблизився. Відкиньмо, отже, вчиники темряви й одягнімось у зброю світла. 13. Як день, поводьмося чесно: не в ненажерстві та пияцтві, не в перелюбі та розпусті, не у сварні та заздрощах; 14. але вдягніться у Господа Ісуса Христа і не дбайте про тіло в похотях.
1. Слабкого у вірі приймайте, не вступаючи з ним у суперечки. 2. Один вірить, що можна все їсти, а слабкий їсть городину. 3. Хто їсть, хай тим, що не їсть, не гордує; а хто не їсть, хай того, що їсть, не судить, бо Бог його прийняв. 4. Ти хто, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; але він стоятиме, бо Господь може підтримати його.
________
Євангеліє від Матея 6, 14-21.
Сказав Господь:
14. Коли ви прощатимете людям їхні провини, і Отець ваш небесний простить вам. 15. А коли ви не будете прощати людям, і Отець ваш небесний не простить вам провин ваших.
16. Коли постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє лице, щоб було видно людям, що вони постять. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду.
17. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє лице, 18. щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що в тайні; і Отець твій, що бачить у тайні, воздасть тобі.
19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. 20. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні хробаки не точать і де злодії не проломлюють стін і не крадуть.
21. Бо де твій скарб, там і твоє серце буде.
__________
У неділю прощення та на початок посту, окрім цих двох активностей, Ісус каже нам не дбати про матеріальне. Це не означає, що ми маємо жити в злиднях і голоді, аби як, без затишку чи взагалі даху над головою. Це лише означає, що нашим пріоритетом все ж має бути щось інше.
Де твій скарб, там і твоє серце буде.
Що є нашим найбільшим скарбом? Коли ми живемо в добробуті, злагоді і здоров’ї, коли наші рідні поруч.
Та, на жаль, це все теж минуще: наші матеріальні статки, наше здоров’я, наші рідні, точніше, їхня тілесна оболонка… Як би це не було сумно, всі ми колись помремо, і хтозна, який піст стане нашим останнім тут, на землі. тому Бог, знаючи, як важко нам розлучатися з тим, у що ми вклалися, просить нас перейматися більше іншим, духовним. Залишається злагода, про яку ми завжди пам’ятатимемо, навіть коли її співучасників немає поруч. І наша безсмертна душа.
Тож треба вкладати в розвиток душі найбільше, в те, що буде з нами завжди, нашу сутність і наш найбільший скарб. Коли наше серце і наша душа будуть поруч, то ніякі земні біди не зламають нас і не дадуть нам забути, що після всього буде вічне щастя з Богом і тими, кого ми любимо.
