Святе Письмо з розважанням на 6 червня

Ді. 27, 1–44. «Чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого. Тому прошу вас щось з’їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок»
Бачимо, що капітан корабля не послухався апостола Павла й пустився в таку небезпечну подорож. Почався шторм і море хвилювалось, корабель виглядав, немовби тріска, і не було ніякої певности. Страх і відчай під час цього шторму опанували людьми. Тоді Павло звернувся до них, щоб вони покріпились. Звичайно, це покріплення виглядало людським, тілесним, а для нас покріплення під час труднощів і проблем – це наша зустріч із Ісусом Христом. Це наше покріплення Тілом і Кров’ю Ісуса Христа, це покріплення у Євхаристії. Тому в наших труднощах, клопотах і бідах під час штормів, часто зустрічаймося і покріплюймось Богом у нашій молитві, а особливо приступаючи до Сповіді та споживаючи Тіло і Кров Ісуса Христа. Тоді Господь дає нам силу і міць переходити через бурі та шторми нашого життя.

Від Івана святого Євангелія читáння.

Йо. 57 зач. 17, 18-26.

18. В той час Ісус звів очі свої до неба і сказав: Як ти, Отче, послав мене у світ, так і я послав їх у світ. 19. Даю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.

20. Та не лише за цих молю, але й за тих, які через їх слово увірують в мене, 21. щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, і я в тобі, щоб і вони були в нас одно, щоб світ увірував, що ти мене послав. 22. І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб були вони одно, як і ми – одно. 23. Я – в них, і ти – в мені, щоб вони були довершені і в єдності, щоб світ зрозумів, що ти послав мене, і що ти возлюбив їх, як возлюбив єси мене.

24. Отче! Хочу, щоб ті, яких ти дав мені, були там, де я, щоб і вони були зо мною й бачили мою славу, яку ти був дав мені, бо возлюбив єси мене перед заснуванням світу. 25. Отче праведний, світ не пізнав тебе, але я пізнав тебе, і ці пізнали, що послав єси мене. 26. І я їм об'явив твоє ім'я, і буду об'являти, щоб любов, якою ти возлюбив мене, в них була, і я в них.

Роздуми восьмого дня Декади. Парафія – це духовний дім, дім Батька, де людина зустрічається з Богом, де звершуються Святі Тайни, де люди діляться одні з одними радістю і смутком, де пропонують підтримку для тих, хто шукає відповідей на життєві питання, де допомагають загоїти рани, завдані життєвими випробуваннями і трагедіями. Парафія – це місце, де люди можуть пізнати любов і доброту Божу через відкрите серце і добрі діла учнів Христа. Хто найбільше потребує нашої допомоги? Безхатченки, бідні, сироти, вдови, люди з особливими потребами, самотні, сім’ї, в яких чоловіки або жінки перебувають на війні або  загинули тощо. Це – наші сусіди, які живуть біля нас. Нам важко їх зрозуміти, якщо ми самі ніколи не переживали те, що вони переживають. Ми щасливі, що маємо родину і друзів, які зможуть допомогти нам у скруті. Але уявімо на секунду, що в одну мить весь світ від нас відвернувся. Нам тоді здається, що і сам Бог про нас забув. Саме в такій найскрутнішій ситуації безцінним є добре слово і жест доброти з боку справжнього християнина. Якщо ми справді маємо намір увійти у Царство Небесне разом з Христом, тоді візьмімо близько до свого серця слова Ісуса Христа: «Бо все, що зробили ви одному з найменших оцих, те мені ви зробили» (Мт 25, 40). 

Роздуми в час війни. Міцні подружні стосунки ґрунтуються на любові, коханні, взаєморозумінні, довірі і турботі один про одного. Водночас, для доброї християнської сім’ї надзвичайно важливо молитися разом, споживати їжу разом, проводити дозвілля разом тощо. Ми спостерігаємо, як під час війни наші сім’ї переживають особливі труднощі через втрату рідних і близьких, виїзд жінок з дітьми за кордон, участь чоловіків і жінок у військових діях на фронті тощо. Багато сімей розпадаються. Багато молодих людей бояться створювати сім’ї, а ті, що вже одружилися, часом бояться мати дітей через невпевненість у завтрашньому дні. Люди почувають себе виснаженими як морально, так і духовно. На це накладаються матеріальні труднощі, невеликі зарплати, часом скорочення на роботі. А хто найбільше відчуває цю кризу і невпевненість? Це – наші діти, бо їхні серця все відчувають усе, що відбувається навколо, з особливою гостротою і крихкістю. А батьки відчувають, що не підготовані мудро і по-Божому виховувати своїх дітей і пояснювати їм, що таке війна і як себе вести в цей час. То ж як важливо для наших сімей бути разом, відновити добрі стосунки між тими, хто є поруч, згадати, що кожна сім’я, як і чернеча спільнота, відображенням спільноти Пресвятої Тройці, Отця-Сина-Духа Святого, та опорою народу. Без міцних українських християнських сімей годі уявити собі міцну і процвітаючу Україну. Молитва Христа за всіх християн дуже співзвучна з молитвою за єдність у наших сім’ях: «щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, і я в тобі, щоб і вони були в нас одно, щоб світ увірував, що ти мене послав» (Ів 17, 21).

Молитва

За парафію і за потребуючих: Милостивий і люблячий Боже, ми просимо Тебе, щоб Ти зіслав Свого Святого Духа на нашу парафію і наповнив нас Твоєю любов’ю. Вчини так, щоб ми могли нести Твою правду тим, хто шукає Тебе. Допоможи нам зростати в подяці і бачити все те добро, яке Ти нам даруєш. Вселити в нас глибоке почуття щедрості, щоб ми були готовими ділитися нашими дарами, талантами, часом і нашими фінансовими ресурсами з тими, хто цього найбільше потребує. Зроби сильнішим наше бажання слідувати за Твоєю волею, щоб ми могли чинити все на Твою честь і славу. Амінь.

Місійні завдання:

1.      Особистий/сімейний рівень: Почнімо щоденно читати Святе Письмо. Якщо ми це вже робимо, поцікавмося новими католицькими коментарями на Святе Письмо.  

2.      Парафіяльний рівень: Долучімося до парафіяльного біблійного гуртка, де спільно читають і обговорюють тексти Святого Письма. Якщо ми вже є членом такої біблійної спільноти, засвідчмо своїм друзям, як Господь промовляє до нас особисто через біблійні тексти.

3.      Місійний рівень: Долучімося до біблійної години чи біблійного гуртка за межами своєї парафії. Поцікавмося новими підходами читання Святого Письма, які використовуються на інших парафіях.