Святе Письмо з розважанням на 30 березня

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 5 серпня
  • Святе Письмо з розважанням на 3 серпня
  • Святе Письмо з розважанням на 2 серпня
        • Святе Письмо з розважанням на 30 березня

          Псалом 87

          Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.

          Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.

          Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.

          Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.

          Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.

          Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.

          Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.

          Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.

          Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.

          Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?

          Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?

          Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?

          Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.

          Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?

          Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.

          Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.

          Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.

          Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.


          Зупинившись на хвилину, подумаймо, чого б ми ніколи не змогли відпустити у своєму житті, втрата чого була б найбільш болісною?

          Те, що спадає на думку першим – насправді найцінніше у нашому житті. Сенсом свого життя ми часто вважаємо когось іншого – коханих, батьків, дітей  або роботу, успіх, досягнення. Саме тому Бог іноді допускає, щоб ми втратили.

          Втратили, щоб здобути. Насамперед, розуміння того, що ніхто і ніщо, окрім Бога, не може бути центральним у нашому житті. Як повітря, вода і їжа – як би ми не хотіли, але без цього – не виживемо.

          Вчімося завжди спершу згадати про Бога і Йому присвятити своє життя.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 5 серпня
        • Святе Письмо з розважанням на 3 серпня
        • Святе Письмо з розважанням на 2 серпня
          • Оціни

            [ratemypost]