Псалом 87
Господи, Боже мого спасіння,* я вдень кличу, і вночі перед тобою скаржусь.
Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва!* Прихили своє вухо до мого благання.
Душа бо моя наситилася горем,* і життя моє наблизилося до шеолу.
Мене залічено до тих, що сходять у яму.* Я став як чоловік, що допомоги не має.
Поміж мерцями моє ложе, немов убиті, що лежать у могилі,* що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї.
Поклав ти мене в глибоку яму,* у темряву та безодню.
Тяжить на мені твій гнів,* і всіма хвилями твоїми гнітиш мене.
Ти віддалив від мене моїх друзів,* зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти.
Очі мої знемоглися від печалі;* до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки.
Хіба для мертвих робиш чуда?* Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити?
Хіба звіщатимуть у могилі твою милість,* у пропасті глибокій − твою вірність?
Хіба чуда твої в темряві будуть відомі,* і твоя ласка в землі забуття?
Ось чому, Господи, до тебе я взиваю,* і моя молитва вранці йде тобі назустріч.
Чому, Господи, відкинув ти мою душу,* чому ховаєш своє обличчя від мене?
Я безталанний і конаю змалку,* я перебув страх твій − і умліваю.
Твій палкий гнів пронісся наді мною,* твої страхіття мене погубили.
Увесь час вони оточують мене, мов води,* усі разом мене обступили.
Ти віддалив від мене товариша і друга,* а із знайомих у мене тільки темінь.
_______________________
В одному християнському фільмі у відповідь на запитання героїні про начебто мовчанку Бога у її важкі часи пролунала така фраза: “Коли ти проходиш через справжні труднощі, Вчитель завжди поводиться тихо під час екзамену”.
Коли нам здається, що Бог далеко − то Він, швидше за все, дуже близько, й уважно за нами спостерігає. Якщо ми дійсно щось наробили, за що на нас варто гніватися, то вже дуже добре, що ми це усвідомили і звертаємося до Господа з вибаченнями й каяттям. Якщо ж якесь лихо сталося з нами за участі інших людей… тоді важче. Але Бог ніколи на нас не образиться, якщо ми пожаліємося Йому, якщо ми прийдемо зі своїми проблемами саме до нього, якщо поплачемо, якщо щиро скажемо, що вже не витримуємо. Він дасть нам нові сили, і ми більше відчуємо Його підтримку.
Головне − не закриватися в собі і пам’ятати, що навіть якщо ми не чуємо Бога, то Він чує нас завжди.
