Послання Апостола Павла до Филип’ян 2, 5-11.
5. Браття, плекайте ті самі думки в собі, що були в Христі Ісусі. 6. Він, бувши в Божій природі, не вважав за непорушний привілей свою рівність із Богом, 7. але зовсім зменшив себе самого, прийнявши вигляд слуги і ставши подібним до людини. 8. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, і то смерти хресної. 9. Тому його возніс високо і дав йому ім’я, що над усяке ім’я, 10. щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонялося на небі, на землі й під землею, 11. і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос – Господь на славу Бога Отця.
Євангеліє від Луки 10, 38-42; 11, 27-28.
38. В той час увійшов Ісус в одне село, і якась жінка, Марта на ім’я, прийняла його в хату. 39. Була у неї сестра, що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова. 40. Марта ж клопоталася, услуговуючи всіляко. Підійшла вона й каже:
– Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені помогла.
41. Озвався Господь до неї і промовив:
– Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. 42. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.
27. Коли він говорив це, якась жінка підняла голос з-між народу і сказала до нього:
– Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили. 28. Він озвався:
– Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.
Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини.
На думку спадають такі випадки, коли хтось себе навпаки прибільшує, бо
– відчуває якусь неповноцінність;
– вважає себе не вартим любові;
– потребує схвалення і прийняття;
– женеться за увагою і визнанням.
Впізнаєш себе? Зупинися.
Ти – улюблена дитина Божа, не потребуєш додаткових “трамплінів”, щоб підняти свою гідність.
Господь готовий послужити тобі у всьому, тільки почуй Його, тільки прийми Його любов, тільки будь уважний до виявів Його сердечних вчинків, до Його милосердя, яке не припиняється ні на мить.
…блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.
Зберегти Боже слово – це жити за ним. Пам’ятати, чого вчить Ісус Христос, розмірковувати над Його наукою, впускати її до свого серця, щоб вона “ввійшла нам у кров”, щоб ми жили нею.
У Божій любові Ти розправляєш плечі, дихаєш на повні груди і усміхаєшся до всього живого, ти краще розвиваєшся і повноцінніше проживаєш кожен день, ти знаходиш все нові приводи для радості й вдячності…
Ісусе, я дякую Тобі за поживу, якою Ти нас годуєш – за Твого Духа животворящого, що піднімає нас і лікує, вчить проживати кожен день як улюблена Божа дитина з гідністю і миром. Амінь.
Уляна Журавчак
