Послання Апостола Павла до Ефесян 1, 16-23.
16. Браття, не перестаю дякувати за вас у моїх молитвах, 17. щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа мудрости та об’явлення, щоб його пізнати добре; 18. щоб він просвітлив очі вашого серця, аби ви зрозуміли, до якої надії він вас кличе, яке багатство славного насліддя між святими 19. і яка превелика його сила для нас, що повірили за діянням могутности його сили, 20. яку він здійснив у Христі, коли воскресив його з мертвих і посадив на небі праворуч себе, 21. вище від усякого начала, власти, сили й господства та всякого імени, яке б воно не було, не тільки на цьому світі, але й на тому, що буде. 22. І він усе підкорив йому під ноги й поставив його вище над усе, як голову Церкви, 23. яка є його тілом, повнота того, що виповнює все у всьому.
Євангеліє від Луки 12, 32-40.
Сказав Господь:
32. Не бійсь, мале стадо, бо вашому Отцеві подобалося дати вам царство. 33. Продайте ваше майно й дайте милостиню; зробіть собі гамани, що не старіються, невичерпаний скарб на небі, де злодій приступу не має, ні міль не точить. 34. Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35. Глядіть, щоб ваш стан був підперезаний, і свічники засвічені. 36. І будьте як люди, що чекають пана свого, коли він вернеться з весілля, щоб йому негайно відчинити, як прийде й застукає. 37. Щасливі ті слуги, яких він, прийшовши, застане несплячими! Істинно кажу вам: він підпережеться, посадить їх за стіл і, приступивши, почне їм служити. 38. І як прийде о другій або о третій сторожі й так усе найде, щасливі вони. 39. Збагніть це добре: коли б господар знав, о котрій годині прийде злодій, пильнував би й не дав би проламати стіни у своїм домі. 40. І ви також будьте готові, бо не знаєте, о котрій годині син чоловічий прийде.
Світ щораз то більше стає сфокусованим на людині. Як ми ставимось до всього, що маємо? Як повновладні власники. Всюди прагнемо комфорту та задоволення своїх потреб, щоб наші інтереси – понад усе.
Однак що більше прагнеш контролювати ситуацію, то все більше детальок вперто відмовляються працювати “по-нашому”. Чому ж? а може тому, що не наші сценарії рухають світом, а Божі?
Бог, мабуть, від початку світу терпеливо чекає, коли ми врешті зрозуміємо і зуміємо відкрити очі на те, що ми – всього лиш тимчасово, а отже наша воля – це часточка волі Божої.
Господь довірив нам світ, землю, дав усе, що потрібно. Але на певний час – і за цей час маємо встигнути… приготуватись до зустрічі з ним.
І для цього нам не потрібно багато – всього лиш любов у щоденних справах, у звичних, непримітних ситуаціях.
Бо найбільша пробема в наших очах – крихітна в очах Бога. Довіряймо йому свій щодень.