Псалом 102
Благослови, душе моя, Господа,* і все нутро моє − його святе ім’я.
Благослови, душе моя, Господа,* і не забувай усіх добродійств його ніколи.
Він прощає всі твої провини,* зціляє всі твої недуги.
Він визволяє життя твоє від ями,* вінчає тебе ласкою і милосердям.
Він насичує твій похилий вік добром,* і оновляється, як орел, твоя юність.
Господь творить правосуддя,* і суд усім прибитим. Він показав Мойсееві свої дороги,* синам Ізраїля діла свої.
Милосердний Господь і добрий,* повільний до гніву й вельми милостивий.
Не буде вічно він обурюватися,* і не буде гніватись повіки.
Не за гріхами нашими учинив він із нами,* і не за провинами нашими відплатив він нам.
Бо як високо небо над землею,* така велика його милість над тими, що його бояться.
Він знає з чого ми зліплені,* він пам’ятає, що ми порох.
Чоловік бо – дні його, немов билина,* квітне, і мов квітка в полі.
Потягне над ним вітер, і його немає,* і місце, де він був, його не впізнає вже більше.
Милість же Господня від віку й до віку* над тими, що його бояться.
І справедливість його над дітьми дітей тих,* що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.
Господь на небі утвердив престол свій,* і царство його всім володіє.
Благословіте Господа, всі ангели його,* могутні силою, ви, що виконуєте його слово, – покірні голосові його слова.
Благословіте Господа, всі його небесні сили,* слуги його, що чините його волю.
Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління.* Благослови, душе моя, Господа!
Він знає з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми порох.
Якими владними не здавались би ми самі собі, ані багатство, ані статус не здатні зробити нас щасливими, ані особливими. Прагнучи понад усе досягти успіху, іноді губимо правильні орієнтири. Як багато насправді життєвих історій про те, як люди обмінювали здобуті багатства на тиху хатинку, де можна займатись простими речами і бути щасливим у цьому!
Різдво Ісуса у яслах – зовсім не випадковий, однак дуже промовистий факт: Богу, який приймає людське тіло, достатньо стаєнки!
Наші справи, рутинні обов’язки – зовсім не для того, щоб робити нас нещасними, робити нас рабами. Навпаки – вони маленькі інструменти для того, щоб ми встигли виконати усі свої великі справи на землі перш, ніж Бог знову поверне наші тіла у порох.
