Святе Письмо з розважаннями на 11 січня

Послання Апостола Якова 1, 19-27.

19. Мої улюблені брати, хай кожен буде скорий слухати, повільний говорити, нескорий до гніву, 20. бо гнів людини не сприяє справедливості Божій. 21. Тому відкинувши всяку нечисть та рештки злоби, прийміть з покірністю посіяне у вас слово, що може спасти ваші душі. 22. Виконуйте слово, не лише його слухайте, обманюючи самих себе. 23. Бо хто лише слухає слово, але його не виконує, той подібний до чоловіка, що розглядає у дзеркалі лице, яке має від природи: 24. ледве поглянув на самого себе, відійшов і зараз же забув, який він. 25. Хто ж пильно придивляється до досконалого закону волі і в ньому пробуває не як слухач-забудько, а як виконавець діла, той щасливий у своїм ділі.

26. Коли хто собі уявляє, що він побожний, і не стримує язика, той лиш обманює своє серце, побожність його марна. 27. Віра чиста й непорочна перед Богом і Отцем ось у чому полягає: відвідувати сиріт та вдовиць у їхнім горі і чистим берегти себе від світу.

Євангеліє від Марка 10, 17-27.

17. В той час, як вирушив Ісус у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати:

– Учителю добрий, що мені робити, щоб унаслідувати життя вічне?

18. – Чого називаєш мене добрим? – сказав Ісус до нього. – 19. Ніхто не добрий, крім одного Бога. 19. Заповіді знаєш; не вбивай, не чужолож, не кради, не свідчи неправдиво, не кривдь, шануй батька-матір.

20. Він у відповідь мовив до нього:

– Учителю, я все те дотримував змалку.

21. Тоді Ісус, глянувши на нього, полюбив його і сказав йому:

– Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, і будеш мати скарб на небі. Тоді прийди, візьми хрест і йди за мною.

22. Той, засмучений тим словом, відійшов вельми зажурений, мав бо великі багатства.

23. Ісус, глянувши навколо, сказав до своїх учнів:

– Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в царство Боже!

24. Учні були здивовані цими словами. Тоді Ісус знову заговорив до них і каже:

– Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в царство Боже! 25. Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в царство Боже.

26. Дивувалися вони ще більше й один до одного казали:

– Хто ж тоді може спастися?

27. Ісус, глянувши на них, мовив:

– У людей це неможливо, але не в Бога; у Бога все можливо.

  Як.1,19-20:”…Хай кожен буде скорий слухати, повільний говорити, нескорий до гніву, бо гнів людини не сприяє справедливості Божій”.

Гнів… Те, що завжди спрацьовує проти нас. Напевно, знайомі випадки, коли „вибухнувши“ в певній ситуації, навіть якщо це була реакція на чиюсь нечемність, саме вас звинувачують у поганій поведінці, незважаючи на те, що ваш „супротивник“ точно поводився не гідно, однак тихіше.

Вміння поборювати гнів — те, що здатне допомогти „зберегти обличчя“ і врешті, залишити холодним розум, щоб належно оцінити подальші кроки. А, зумівши „тверезо“ проаналізувати ситуацію, ми зможемо й належно і справедливо повестися. Адже, незважаючи ні на що, в людях ми маємо бачити передовсім відображення Господа.