Святе Письмо з розважаннями на 15 червня

Послання Апостола Павла до Євреїв 2, 11-18.

11. Браття, той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому він не соромиться називати їх братами, коли каже:

12. Я звіщу ім’я твоє моїм братам,
хвалитиму тебе серед громади.

13. І ще:

Буду надіятись на нього.

Та:

Ось я і діти, що Бог мені дав.

14. А що діти були учасниками тіла й крови, і він також взяв участь у тому, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, 15. і визволити тих, яких страх смерти все життя тримав у рабстві. 16. Аджеж не від ангелів прийняв він на себе, а від потомства Авраама. 17. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним первосвящеником у справах Божих на спокутування гріхів народу. 18. Тому, отже, що він страждав і сам був випробуваний, він може помогти тим, що проходять через пробу.

Євангеліє від Йоана 3, 13-17.

Сказав Господь:

13. Ніхто не зійшов на небо, крім того, хто зійшов з неба: Син чоловічий. 14. І як Мойсей підняв змія в пустині, так Син чоловічий має бути піднесений, 15. щоб кожен, хто вірує у нього жив життям вічним.

16. Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним. 17. Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ.

Впродовж усього свого життя, до останнього свого видиху маємо шанс виправитись, сказати Богові своє “так”.

Бог цінує кожного з нас неймовірно. Тому вкотре крутячись пере дзеркалом, вишукуючи у собі якісь вади, згадаймо, що Бог любить нас так сильно, такими, якими ми є, що дав свого Сина на смерть.

Ісус не засуджував нікого. Він прийшов, щоб лікувати і знаходити. Ми, як християни, також не покликані судити, вирішувати чиїсь долі, але своїм життям свідчити про Божу любов, яка відкриває очі і серця.

Будьмо певні, що своїм прикладом можемо зробити значно більше, ніж галасливими фразами.