Святе Письмо з розважанням на 29 липня

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 28 листопада
  • Святе Письмо з розважанням на 27 листопада
  • Святе Письмо з розважанням на 26 листопада
        • Святе Письмо з розважанням на 29 липня

          Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 3, 9-17.

          9. Браття, ми співробітники Божі, ви Божа нива, Божа будівля.

          10. За благодаттю Божою, даною мені, я, мов мудрий будівничий, поклав основу, інший же на ній будує. Нехай же кожний вважає, як він будує. 11. Іншої бо основи ніхто не може покласти, крім покладеної, і ця основа – Ісус Христос. 12. Коли ж хто на цій основі будує з золота, срібла, самоцвітів, дерева, сіна, соломи – 13. кожного діло стане явне; день бо Господній зробить його явним; бо він відкривається в вогні, і вогонь випробовує діло кожного, яке воно. 14. І коли чиє діло, що він збудував, устоїться, він прийме нагороду; 15. коли ж чиє діло згорить, він зазнає шкоди; та він сам спасеться, але наче крізь вогонь.

          16. Хіба не знаєте, що ви храм Божий і що Дух Божий у вас пробуває? 17. Коли хто зруйнує храм Божий, Бог його зруйнує, бо храм Божий святий, і цей храм – ви.

          Послання Апостола Павла до Євреїв 13, 7-16.

          7. Браття, пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. 8. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.

          9. Не дайте себе звести різними та чужими науками; воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що їх тримались. 10. У нас є жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. 11. Бо м’ясо тих звірят, кров яких первосвященик вносив у святиню за гріхи, палиться за табором. 12. Тому й Ісус, щоб освятити народ власною кров’ю, страждав поза містом. 13. Вийдімо, отже, до нього поза табір, несучи наругу його, 14. бо ми не маємо тут постійного міста, але майбутнього шукаємо. 15. За його посередництвом приносімо завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім’я. 16. Добродійства та взаємної щедроти не забувайте: такі бо жертви Богові приємні.

          Євангеліє від Матея 14, 22-34.

          22. Того часу Ісус заставив учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як відпускав народ. 23. І коли відпустив народ, пішов на гору молитись насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

          24. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний. 25. О четвертій сторожі ночі Ісус прийшов до них, ідучи по морю. 26. Учні, побачивши, що він іде по морю, жахнулись.

          – То привид! – заговорили і з переляку закричали.

          27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них:

          – Будьте спокійні – це я, не бійтеся!

          28. Тоді Петро озвавсь до нього й каже:

          – Господи, коли це ти, вели мені прийти по воді до тебе!

          29. – Іди! – сказав Ісус.

          І вийшов Петро а човна, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; 30. але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув:

          – Господи, рятуй мене!

          31. Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього:

          – Маловіре, чого усумнився?

          32. І як увійшли до човна, вітер ущух. 33. Тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи:

          – Ти істинно – Син Божий!

          34. І перепливши, прибули в землю генесаретську.

          Євангеліє від Йоана 17, 1-13.

          1. В той час Ісус, підвівши очі до неба, сказав:

          – Отче, прийшла година. Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, 2. згідно з владою, яку ти дав йому над усяким тілом: дати життя вічне тим, яких ти дав йому. 3. Це – вічне життя, щоб пізнали тебе, єдиного істинного Бога, та Ісуса Христа, якого послав єси. 4. Я прославив тебе на землі: виконав діло, яке ти дав мені виконати. 5. Тепер, отже, прослав мене, Отче, у себе, тією славою, яку я мав у тебе, перш ніж постав світ.

          6. Я об’явив твоє ім’я людям, яких ти дав мені зо світу. Вони були твої, і ти дав їх мені, і вони зберегли твоє слово. 7. Тепер вони зрозуміли, що все, що ти дав мені, від тебе походить; 8. слова бо, що ти дав мені, я дав їм, і вони прийняли й таки справді зрозуміли, що я від тебе вийшов, і увірували, що ти мене послав.

          9. Я молюся за них, не за світ молюся, а за тих, яких ти дав мені, бо вони твої. 10. І все моє – твоє, і твоє – моє, і я прославився в них. 11. Я більше не у світі, але вони у світі, і я йду до тебе. Отче святий, ради імени твого бережи їх, тих, яких ти дав мені, щоб вони були одно, як і ми. 12. Коли я був з ними у світі, я беріг їх у твоє ім’я; я стеріг тих, яких ти дав мені, і ніхто з них не пропав, крім сина погибелі, щоб збулося Писання. 13. Тепер же йду до тебе й говорю це у світі, щоб вони мали у собі радість мою повну.


          Єв. 13, 8-9: “Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки. Не дайте себе звести різними та чужими науками”

          Зараз дуже модно шукати гармонію, занурюватися в себе, намагатися осягнути якісь глибокі смисли в простоті життя… І все це подається, як відкриття чогось нового, особливого, чогось такого, що людство пізнає лише тепер.

          Дивно… Бо насправді про глибину духовності, про науку жити за принципами, які наповнять життя чистотою, щастям і любов’ю, вчить християнтсво. І чого бракує, що б це пізнати, то хіба бажання заглибитися в нього, вивчати і пізнавати щось далі поза завченими тезами і фразами.

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 28 листопада
        • Святе Письмо з розважанням на 27 листопада
        • Святе Письмо з розважанням на 26 листопада
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.