Перше Послання Апостола Павла до Солунян 2, 14-19.
14. Браття, ви почали наслідувати Божі Церкви, що в Юдеї у Христі Ісусі; бо і ви терпіли те саме від ваших земляків, що вони від юдеїв, 15. які і Господа Ісуса вбили, і пророків, і нас переслідували, і Богові не угодні, і противні усім людям. 16. Вони забороняють нам до поган говорити, щоб ті спаслися, і повсякчас доповнюють міру своїх провин. Але гнів Божий настиг їх нарешті.
17. Ми ж, брати, позбавлені вас на короткий час лицем, не серцем, старалися чимскорше побачити ваше лице, така наша туга за вами. 18. Тому хотіли прийти до вас, я, Павло, раз і вдруге, та сатана перешкодив нам. 19. Яка бо наша надія, або радість, або вінець слави, як не ви, перед Господом нашим Ісусом, у день його приходу?
Євангеліє від Луки 11, 23-26.
Сказав Господь:
23. Хто не зо мною, той проти мене; і хто зо мною не збирає, той розсипає.
24. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, і, не найшовши, каже: 25. вернуся в дім свій, звідкіль я вийшов. І прибувши, находить його заметеним, прибраним. 26. Тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка стає гірше, ніж перше.
Луки 11. 23: “Хто зо мною не збирає, той розсипає”
Нам здається, що згіршення людини стається через життєві обставини. Що, якби хтось народився в іншій країні, заможнішій чи інтелігентнішій сім’ї, то життя було б абсолютно іншим. Якби мали більше можливостей, більше грошей, краще товариство, то все пішло б абсолютно по-іншому.
А думали про те, що обставини – це лише поштовх. І не завжди мусить бути все гладко, все ідеально, щоб людина хотіла зростати і в духовному сенсі чи й соціальному? Навпаки, часто саме негаразди стають стимулом ефективніше працювати, більше бути з Господом.
Так, звичайно, когось також обставини й притискають до дна. Але часто через небажання самої людини щось змінити. Небажання чути Бога і побачити Його присутність у своєму житті . А Він є! І завжди підтримує. Але чи бачимо?
