Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 14, 26-40.
26. Браття, коли сходитеся, і кожний має чи то пісню, чи навчання, чи то об’явлення, чи то мову, чи то пояснення – все хай буде для збудування. 27. Коли хто говорить мовами, нехай їх буде двоє, а щонайбільше троє, і нехай один поясняє, і то по черзі. 28. Коли ж нема, хто міг би пояснити, нехай мовчить у Церкві, нехай собі й Богові говорить. 29. Щождо пророків, нехай два чи три говорять, інші ж хай уважають. 30. Коли ж кому з присутніх дано об’явлення, хай мовчить перший. 31. Бо всі ви можете один за одним пророкувати, щоб усі навчались й утішались. 32. Духи пророків коряться пророкам, 33. бо Бог є Бог не безладу, а миру.
Жінки, як у всіх Церквах святих, 34. нехай мовчать, їм бо не дозволено говорити; нехай будуть у покорі, як і закон говорить. 35. А коли хочуть чого навчитися, хай спитають удома своїх чоловіків, бо непристойно в церкві жінці говорити. 36. Хіба від вас вийшло слово Боже? Хіба до вас одних прибуло?
37. Якже кому здається, що він пророк або має який духовний дар, хай розуміє, що те, що пишу – заповідь Господня. 38. Коли ж хто її не визнає, того не визнавайте.
39. Тому, брати мої, хай вашим прагненням буде пророкувати, і говорити мовами не бороніте, 40. але все нехай діється пристойно і доладно.
Євангеліє від Матея 21, 12-14; 17-20.
12. В той час Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі; перевернув столи міняйлів і ослони тих. що продавали голубів, 13. і сказав їм:
– Написано: дім мій домом молитви буде зватись; ви ж чините з нього печеру розбійників.
14. І підійшли до нього в храмі сліпі та кульгаві, і він зцілив їх.
17. І покинувши їх, вийшов з міста у Витанію і там заночував.
18. Уранці, вертаючись до міста, він зголоднів. 19. Побачивши край дороги смоковницю, він підійшов до неї, та не найшов на ній нічого, крім самого листя, і сказав до неї:
– Нехай повік не буде з тебе плоду!
20. І негайно же смоковниця всохла. Побачивши це, учні здивувались і говорили:
– Як це смоковниця в одну мить засохла?
Мт. 21, 12-14. 17-20. «Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, що продавали й купували в храмі».
Бачачи цю, на наш погляд, різкість Ісуса Христа, ми деколи не розуміємо, чому так категорично Він чинить. Бачимо, що Господь перекидає столи міняйлів, хоча вони допомагали людям, бо міняли гроші задля пожертви на храм. Однак робить це категорично, щоб люди усвідомили, що є це храм, місце для Бога, місце, де перебуває Господь, де вони зустрічаються з Ним.
У Новому Завіті Христос каже: «Ви – храм Духа Святого». Дух Святий перебуває в людині. Людина є храмом Духа. Ми хрестилися в ім’я Пресвятої Тройці. «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися» – людина стає храмом Бога. Ми постійно сповідаємося, причащаємося, приймаємо Тіло і Кров Господні. З великою пошаною ставимося до святих Тайн, до Кивоту, бо свідомі, що там перебуває Ісус Христос. А коли причащаємося Тіла і Крові Господньої, Господь знов і знов перебуває в нас, ми стаємо живим кивотом, який носить Ісуса Христа. І тому, подібно до Нього, який впорядковував Єрусалимський храм, ми мусимо впорядкувати себе.
Дуже часто й ми в часі молитви чи Служби Божої щось «продаємо чи купуємо», залагоджуємо якісь справи. Наче й стоїмо перед Богом у храмі чи на особистій молитві, але всередині нас «базар». Отже, маємо бути, як Христос, категоричні та різкі, щоб наводити в собі порядок, бо ж ми храм Духа Святого.
Владика Венедикт (Алексійчук)
