Святе Письмо з розважанням на 7 червня

убота 7-ма після Пасхи

Ді. 28, 1–31. «Серце цього народу затовстіло, й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили»

Апостол Павло докоряє юдеям, що вони хоч виховані у вірі в єдиного Бога і чекали приходу Месії, однак не були готовими побачити та зрозуміти, що цей прихід Місії відбувся. Для кожного нас дуже важливо мати добрий «слух», мати серце чутливе до Господа, щоб не проґавити Його приходу в наше життя.

Немає жодної миті, жодної життєвої ситуації, де б Бог до нас не промовляв. Немає ні однієї обставини, де би Господь не намагався нам сказати щось. Бог завжди до нас промовляє, навіть і через якусь нашу помилку, навіть через хворобу, через якийсь здобуток чи падіння. Вчімося розпізнавати цю Божу волю щодо нас та щодо інших. Як матимемо бажання, а це найголовніше, поволі в цьому все більше і більше будемо вправлятися.

Від Івана святого Євангелія читáння.

Йо. 67 зач. 21, 15-25.

15. В той час з’явився Ісус своїм учням, воскресши з мертвих, і каже Симонові Петрові;

– Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?

Той йому відповів:

– Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе.

Каже йому:

– Паси мої ягнята!

16. І знову, вдруге каже до нього:

– Симоне Йонин! Чи любиш мене?

Відповідає йому:

– Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе.

І мовить йому:

– Паси мої вівці!

17. Тоді він утретє йому каже:

– Симоне Йонин! Чи любиш мене?

Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш мене? – і каже йому:

– Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що я люблю тебе!

Каже йому Ісус:

– Паси мої вівці! 18. Істинно, істинно кажу тобі: Коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш твої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш.

19. Сказав він це, вказуючи, якою смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус:

– Іди за мною!

20. Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень, якого любив Ісус і який під час вечері схилився йому на груди і спитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?»

21. Побачивши його, Петро каже Ісусові:

– Господи, і цей що?

22. Каже до нього Ісус:

– Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за мною!

23. І розійшлось це слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того?

24. Це той учень, який те свідчить і який написав те і знаємо, що його свідчення правдиве. 25. Є ще й багато іншого, що зробив Ісус, та якби воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг.

День дев’ятий – «Паси мої вівці» (Єв. від Івана 21, 15-25)

Роздуми дев’ятого дня Декади. Для Івана Богослова Ісус Христос – Добрий пастир. Він – Той, хто «життя своє за овець покладе» (Ів 10, 11), знає своїх, і свої Його знають (пор. 10, 14). Він кличе овець, і вони слухають його голосу (пор. 10, 3). У Церкві душпастир покликаний бути таким самим – знати своїх і бути готовим віддати за них життя. За голосом такого душпастиря піде кожна  віруюча душа, бо в ньому вона може побачити образ самого Христа. Йти за добрим пастирем – означає підтримувати його в його різноманітній праці, морально, молитовно і, так, фінансово. Добрий пастир дбає, щоби його  стадо зростало в розумінні правд віри, збиралося разом у радості на  молитву, допомагало ближнім у потребі. Та не може Церква виконувати свою місію без якоїсь фінансової бази. Ми усі це розуміємо. Будівництво, ремонти, світло, опалення, посуд, книжки, допомога бідним – усе це вимагає коштів. А коли йдеться про загальноцерковну місійну діяльність, якій присвячена Декада місійності, потрібно, аби кожна парафія глянула назовні й подумала, як підтримати Блаженнішого Святослава і місцевого Єпископа, щоби Боже Слово дійшло до тих, які ще його не почули, і тим збільшилося Христове стадо.

Роздуми в час війни. Бог Великий і Бог Всесильний! Бог є володарем життя і смерті.  На війні гинуть воїни, які віддали своє життя в бою за незалежність Української землі, бо захищали від ворогів свою віру, культуру, свою землю. Вони воюють за наше мирне життя, за добробут і спокій, вони рятують міста й села і собою захищають Батьківщину. Ми молимо Боже Милосердя за убитих на війні ратників, просимо за прощення усіх гріхів, які вони учинили свідомо чи несвідомо. Сам Господь сказав, що «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Ів 15, 13). Без віри у воскресіння їхня жертва вимірювалася б лише добробутом наступних поколінь, які користуватимуться їхніми надбаннями, безпекою і перемогою, яку воїни здобувають для нас. Але оскільки ми твердо віримо, що їхні душі приєднуються до сонмів небесних героїв, то й після загального Воскресіння вони приєднаються до своїх рідних і близьких, разом з прародичами і нащадками. 

Зараз ми бачимо їхні рани і муки, ми чуємо їхній стогін і страждання, хоча нам і близько не відомо, які нестерпні випробування вони понесли, перебуваючи в нестатках, скруті, трудах і неспанні, часом в оточенні і полоні, голоді, спразі і виснаженні. Але ми добре знаємо, що вони мужньо потрудилися у страшних і вікопомних битвах. Господь приймає їхню жертву, яку вони поклали за ближніх своїх. Сам Бог зодягає їх у шати світлі й чисті, бо вони вибілили тут одяг свій у своїй крові. Господь робить їх спільниками у перемозі разом з усіма, хто воював під знаменом Хреста проти зла, несправедливості й самого диявола. Відійшовши до вічності, вони далі з нами продовжують молитися за нас з небесного Єрусалиму. Милосердний Господь долучає їх до собору славних страстотерпців, добропобідних мучеників, захисників України, Небесної Сотні, усіх праведників і всіх святих.

Молитва

З другої коліноприклонної молитви на Вечірній на Зіслання Святого Духа: Господи Ісусе Христе, Боже наш! Ти ще за життя, перебуваючи між нами, подав свій мир людям і постійно подаєш вірним дар пресвятого Духа у сталому спадкоємстві. Зокрема ж сьогодні зіслав ти своїм апостолам й учням цю ласку у вигляді вогняних язиків, наснаживши їхні уста. Через них кожний народ у власній мові прийняв до свого слуху богопізнання. І ми просвітилися світлом Святого Духа та визволилися від омани, мов від темряви. Задля роздачі видимих і вогняних язиків, і задля надприродного діяння навчились ми вірувати в тебе і вихваляти тебе з Отцем і Святим Духом, просвітившись одним Божеством і його силою та владою. Бо ти – Отцеве сяйво й незмінний та непорушний образ його природи й істоти.

Місійні завдання:

1.     Особистий/сімейний рівень: Увечері помолімося додаткову молитву за нашого парафіяльного священника і за всіх людей, які допомагають слідкувати за красою і порядком церкви. А також не забудьмо, як і кожного року, завтра скласти пожертву на місійний фонд нашої Церкви, яка будує нові церкви на Сході, Півдні і Центрі України та по цілому світі. 

2.     Парафіяльний рівень: Зробімо короткий аналіз життя парафії і з’ясуймо для себе, що для нас у цій парафії є найважливіше, що нам найбільше подобається, а що можна було б змінити. На листочку напишімо свої роздуми і передаймо цей листочок парохові.

3.     Позапарафіяльний рівень: Поцікавмося, як працюють інші успішні парафії. Подумаймо, що з їхнього життя можна було б застосувати у себе вдома.