Апостол
Тит. 301 зач.
Послання Апостола Павла до Тита 1, 15 – 2, 10.
15. Сину Тите, для чистих усе чисте, а для зіпсованих та невірних, немає чистого нічого; у них зіпсовані і розум, і совість.
16. Твердять, що знають Бога, а ділами своїми відрікаються його, мерзенні й непокірні та до всякого доброго діла негодящі.
1. Ти ж говори, що личить здоровій науці: 2. старі віком щоб були тверезі, поважні, помірковані, здорові у вірі, любові і терпеливості; 3. старі жінки так само нехай поводяться, як личить побожним, щоб не були злоріки, ні віддані пияцтву, щоб добра навчали, 4. щоб молодих навчали любити своїх чоловіків та дітей кохати, 5. щоб були стримані чисті, хазяйновиті, добрі, підвладні власним чоловікам; щоб слово Боже не ганьбилося.
6. Так само і юнаків напоминай, щоб були помірковані, 7. даючи самого себе як зразок добрих діл: у навчанні цілковита поважність, 8. здорова та бездоганна наука; щоб супротивник осоромився і не міг нічого злого проти нас сказати.
9. Раби своїм панам нехай коряться в усьому, хай догоджають, не перечать, 10. хай не крадуть, але хай виявляють цілковиту добру вірність, щоб у всьому прикрасили науку нашого Спаса Бога.
Євангеліє
Лк. 101 зач.
Євангеліє від Луки 20, 19-26.
19. В той час хотіли первосвященики і книжники накласти руки на Ісуса, але боялися народу, бо зрозуміли, що проти них сказав цю притчу.
20. І назираючи за ним, вони послали підглядачів, що удавали з себе праведних, щоб його піймати на слові й видати начальству та владі намісника. 21. Ті спитали його:
– Учителю, ми знаємо, що ти говориш і навчаєш правильно, і не дивишся на лице, але навчаєш Божої путі по правді. 22. Чи вільно нам давати кесареві податок, чи ні?
23. Бачачи їх лукавство, він промовив до них:
24. – Покажіть мені динарій. Чий на ньому образ і напис?
Ті відповіли:
– Кесарів.
25. І він сказав їм:
– Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові.
26. І не могли піймати його перед людьми на слові, і, дивуючись його відповіді, замовкли.
Лк. 20, 19-26. «Віддайте, отже, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові».
Найчастіше згадуємо цю цитату, коли говоримо про пошану до законів, до порядку в державі, в якій живемо, вказуючи на те, що маємо віддати «кесареве кесареві». Але забуваємо, що в цьому ж вірші Господь також каже віддати «Богові – Боже».
На Літургії ми промовляємо: «Твоє від Твоїх Тобі приносимо». Замислившись над цим, зрозуміємо, що в житті не маємо нічого, що б не було Божим. Усе наше життя від Господа, усі люди, яких зустрічаємо на своїй дорозі, нам дані Богом. Усі обставини – послані від Нього.
Тому Бог щомиті очікує, щоб ми віддавали Йому наше життя, щоб служили Йому, щоб сприймали все, що відбувається, як нагоду прославити Господа, зробити щось для Його Царства.
Проте Небесний Отець, оскільки Він досконалий і всемогутній, не потребує нашої прослави чи наших діл. Ні! Це ми потребуємо Його, бо, тільки живучи з Ним, зможемо бути справді щасливими.
Владика Венедикт Алексійчук
