Псалом 16
Вислухай, Господи, справедливу мою справу, почуй моє благання,* прихили вухо до мольби моєї з уст нелукавих.
Від тебе має вийти моє слушне право;* очі твої нехай бачать правду.
Як вивідаєш моє серце, навідаєшся вночі до мене, вогнем мене випробуєш,* несправедливости в мені не знайдеш.
Уста мої не согрішили людським робом;* за словом уст твоїх я зберіг путь закону.
Стопи мої твердо тримаються твоєї стежки,* і ноги мої не спіткнулись.
До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже;* нахили до мене своє вухо, вислухай моє слово.
Яви твою предивну милість,* ти, що від ворогів рятуєш тих, що прибігають під твою десницю.
Хорони мене, як зіницю ока,* сховай мене в тіні крил твоїх, від грішників, які на мене насідають.
Вороги мої люті довкола мене обсіли,* замкнули жирне своє серце, устами згорда промовляють.
Ось вони на кожнім кроці мене обступили,* тільки й чигають, щоб мене на землю повалити.
Неначе лев, який на здобич зазіхає,* як те левеня, що засідає у сховку.
Встань, Господи, йди на нього, повали його;* врятуй мечем від грішника мою душу;
Від смертних, Господи, рукою твоєю,* від людей, яких доля − життя дочасне, яких живіт ти наповняєш достатками своїми.
Ними насичуються їхні діти,* а рештки лишають своїм немовлятам.
А я в моїй правді твоє лице побачу* і, проснувшися, насичусь твоїм видом.
Псалом 16: “До тебе я взиваю, бо ти вислухуєш мене, Боже”.
Найбільше, чого потребуємо – бути вислуханими. Намагаємося донести свої турботи і страхи до рідних, щоб вони почули і підтримали нас. Взиваємо в молитвах до Бога, щоб почув і допомоміг. Ми хочемо говорити не просто задля того, щоб говорити, а щоб бути почутими.
Та ми не вміємо слухати. Ми не хочемо слухати інших, бо нас переповнюють переживання і болі, які хочемо виговорити.
Вміти зупинитися у своїх бекінечних наріканнях і вислуховувати – один із найважливіших кроків для зростання у вірі. Адже, щоб почути Бога, треба навчитися стишувати внутрішні бурі і налаштовуватися на тишу.
