Святе Письмо з розважаннями на 22 березня

Послання Апостола Павла до Євреїв 4, 14 – 5, 6.

14. Браття, маючи великого архиєрея, що пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. 15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам; він бо зазнав усього подібно, як і ми, крім гріха. 16. Приступім, отже, з довір’ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і найти благодать для своєчасної помочі.

1. Кожен бо архиєрей, узятий з-між людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи, 2. щоб міг співчувати нетямущим та тим, що заблудили, бо й сам він ввесь у немочах, 3. і тому має як за людей, так і за себе самого приносити жертви за гріхи. 4. Достоїнства ж цього ніхто не бере собі, але той, хто покликаний Богом, як Арон.

5. Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, бо вона від того, який до нього мовив:

Син мій єси,

я сьогодні родив тебе.

6. Як і на іншому місці каже:

Ти священик навіки

по чину Мелхиседека.

Послання Апостола Павла до Євреїв 12, 1-10.

1. Браття, маючи кругом себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко пристає до нас навколо, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, 2. дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу. 3. Тож думайте про того, хто витерпів від грішників такий великий спротив проти себе, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом.

4. Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха. 5. І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить:

Мій сину, не легковаж Господньою карою
і не, падай духом, коли він тебе картає,

6. бо кого Господь любить, того карає,
і б’є кожного сина, якого приймає.

7. На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як зі синами. Хіба є такий син, якого батько не карає? 8. Коли ж вас виховано без картання, якого всі зазнають, ви незаконно роджені діти, а не сини. 9. А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, чи не багато більше ми маємо коритися Отцеві духів, щоб жити? 10. Ті бо на короткий час, як уважали слушним, так нас карали; він же нам на користь, нас карає, щоб нас зробити учасниками святости своєї.

Євангеліє від Марка 8, 34 – 9, 1.

34. Сказав Господь:

– Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною. 35. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та євангелія, той її спасе. 36. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? 37. Що бо людина може дати взамін за власну душу? 38. Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромитися Син чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами.

1. І сказав їм:

– Істинно кажу вам: є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють царства Божого, що прийде у могучості.

Євангеліє від Матея 20, 1-16.

Сказав Господь притчу оцю:

1. Царство небесне подібне до чоловіка-господаря, що рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник. 2. Домовившись із робітниками по динарію денно, він послав їх у свій виноградник.

3. А вийшов коло третьої години, побачив інших, що бездільно стояли на ринку. 4. І сказав їм:

– Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.

5. І ті пішли. Коли він знову вийшов, біля шостої та дев’ятої години, зробив так само. 6. Вийшовши коло одинадцятої, стрінув інших, що стояли, і сказав їм:

– Чого тут увесь день стоїте бездільно?

7. Кажуть йому:

– Бо ніхто не найняв нас.

І він сказав їм:

– Ідіть і ви у виноградник.

8. Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві:

– Поклич робітників і дай їм заплату, почавши від останніх аж до перших.

9. Ті, що прийшли коло одинадцятої години, взяли по динарію. 10. Коли приступили перші, думали, що дістануть більше. 11. Але й вони взяли по динарію. І взявши, стали ремствувати на господаря, 12. кажучи:

– Ті останні одну годину працювали, і ти зрівняв їх з нами, що несли тягар і спеку дня.

13. Той, відповідаючи одному з них, сказав:

– Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія ти згодився був зо мною? 14. Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі. 15. Хіба не вільно мені робити зо своїм, що захочу? Чи око твоє лукаве тому, що я добрий?

16. Так то останні будуть перші, а перші – останні.

Мр. 8, 34 – 9, 1. «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною».

Взяти Хрест Господній – значить прийняти обставини свого життя такими, якими вони є. Нам завжди важко їх прийняти, завжди щось не так. Ми носимося зі своїми планами, маємо свої переконання, яким би мало бути життя навколо нас, знаємо, хто й що мав би зробити. Однак не усвідомлюємо, що все, що маємо, – це дар від Бога. Брати хрест на себе – це прийняти ті обставини, які є в цю мить нашого життя, і жити в них за Божими законами. Брати хрест – це також приймати себе таким, яким я є в цю мить мого життя. Коли ми це приймемо – зразу прийде радість і настане мир, бо ми приймемо Бога, який стоїть за тим.

Ми почитаємо Хрест Господній, виставляємо його для поклоніння і співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико!» Віддаємо честь і шану Хрестові, бо на Хресті відбулося наше спасення. Знаємо, що екзорцист завжди має зі собою хрест, щоб нагадати дияволові, що він уже переможений і не має ніякої сили над людиною. Через якийсь обман він, можливо, заволодів особою, як і через обман диявол спокушає нас, але він ніколи не має над нами сили. Частіше вдивляймося в Хрест, споглядаймо Хрест, поклоняймося Хрестові, цілуймо Хрест, бо це місце нашого спасення! Хрест – це місце і гарантія нашої свободи в Ісусі Христі!

Владика Венедикт (Алексійчук)