Перше Послання Апостола Павла до Корінтян 12, 12-26.
12. Браття, як тіло є одне, хоча й має багато членів, і всі члени тіла, хоч їх багато, становлять одне тіло, так і Христос. 13. Усі бо ми христилися в одному Дусі, щоб бути одним тілом, чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, і всім нам був даний пити один Дух.
14. Тіло бо складається не з одного члена, але з багатьох. 15. Коли б нога сказала: «я не рука, отже, не належу до тіла», хіба тому вона не належить до тіла? 16. І коли б вухо сказало: «я не око, отже, не належу до тіла», хіба тому воно не належить до тіла? 17. Якби все тіло було оком, де ж тоді був би слух? Якби все воно було вухом, де був би нюх? 18. Таж Бог розділив члени, кожного з них, у тілі, як хотів. 19. Якби все було одним членом, де було б тіло? 20. Та членів є багато, але одне тіло. 21. Не може око сказати руці: «ти мені непотрібна». Чи голова – ногам: «ви мені непотрібні». 22. Бож члени тіла, що здаються слабшими, найпотрібніші; 23. і тим членам, що здаються непочесними в тілі, даємо більше чести, і наші непристойні члени зазнають більшої шани; 24. ті ж, що у нас пристойні, її не потребують. Та Бог так зложив тіло, що дав більше чести нижчому членові, 25. щоб не було роздору в тілі, але щоб члени дбали однаково один про одного. 26. І як страждає один член, страждають з ним усі члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени.
Євангеліє від Матея 18, 18-22; 19, 1-2; 13-15.
Сказав Господь своїм учням:
18. Істинно кажу вам: усе, що ви зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі, і все. що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.
19. Істинно кажу вам ще раз: коли двоє з вас згодиться на землі просити що б там не було, воно буде дано їм моїм Отцем небесним; 20. бо де двоє, або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них.
21. Тут підійшов Петро й каже до нього:
– Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?
22. Ісус промовив до нього:
– Не кажу тобі: до сімох разів, а до сімдесяти раз по сім.
1. І коли Ісус скінчив ці слова, покинув Галилею, і прибув у сторони Юдеї, що за Йорданом. 2. Сила народу йшла за ним, і він їх оздоровив там.
13. Тоді привели до нього дітей, щоб він, поклавши на них руки, помолився. Учні ж боронили їм. 14. Ісус сказав їм:
– Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до мене, бо таких царство небесне.
15. І поклавши на них руки, пішов звідти.
Єдність і спільність у молитві – це велика сила християн. Коли ми молимось разом, то молимось один за одного, за потреби один одного.
Ісус залишив нам установлену Церкву – щоби ми були спільнотою, єдиним цілим в ім’я Христа. Тому дуже важливо для християнина бути частинкою цього живого організму, дієвою та інтегральною частинкою.
Спільнота – це завжди виклик, бо ми – не ідеальні. Всі ми помиляємось, і важливо – вміти визнавати свої огріхи, а також – прощати. Церква – це не зібрання святих, але тих, хто прагне святості йде до неї, часто дуже тернистими шляхами. Бути підтримкою для ближнього – це один із найскладніших викликів, бути підтримкою у час падінь – особливо. Пам’ятаймо про це.
