До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.
1. Браття, боїмося, щоб, поки ще залишається обітниця Божа ввійти в його відпочинок, щоб часом не здавалося комусь, що він спізнився. 2. Бо й ми так само, як вони, одержали добру новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не пристали до віри тих, що слухають. 3. Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже:
Я поклявсь у моїм гніві:
вони не ввійдуть у мій відпочинок,
4. хоча діла його були закінчені від сотворения світу. На одному бо місці він так сказав про сьомий день: Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх; 5. і знову на тому місці: Вони не ввійдуть у мій відпочинок. 6. Коли ж воно так, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух, 7. то він знову призначає якийсь день: «сьогодні», кажучи через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше:
Коли почуєте сьогодні його голос,
не ставайте жорстокосердними.
8. Бо як би Ісус Навин був увів їх у відпочинок, не говорив би після нього про інший день. 9. Отже, для Божого народу збережено відпочинок, 10. бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як Бог від своїх. 11. Стараймося, отже, увійти у той відпочинок, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.
12. Бо слово живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та шпіку, і розрізняє чуття та думки серця. 13. Нема сотворіння, скритого від нього; все голе й відкрите перед очима того, кому ми маємо дати звіт.
Анни: Апостол: Гал. 210 зач.; 4, 22-31.
До Галатів послання святого апостола Павла читáння.
22. Браття, Авраам мав двох синів: одного від рабині, другого ж від вільної. 23. Та той, що від рабині, народився за тілом, той же що від вільної – за обітницею. 24. Це має інше значення: ті дві жінки – два завіти; один з гори Синаю, що рабів родить, це – Агар. 25. Гора ж Синай в Арабії і відповідає теперішньому Єрусалимові, що в рабстві зо своїми дітьми. 26. Але вишній Єрусалим – вільний, він мати всім нам. 27. Написано бо:
Веселися, неплідна, що не родиш!
Возкликни, рада та весела, ти, що мук породіллі не знала,
бо у покинутої дітей більш, ніж у тієї, що має чоловіка.
28. Ви ж, брати, як Ісаак, діти обітниці. 29. Та як тоді той що родився за тілом, гонив того, що родився за духом, так і тепер. 30. Та що каже Писання? Прожени рабиню та її сина, бо син рабині не унаслідить з сином вільної. 31. Отак, брати, ми сини не рабині, але вільної.
__________
Євангеліє від Луки 21, 12-19.
12. Сказав Господь своїм учням:
Стережіться людей, що на вас накладуть руки й переслідувати будуть, і волочитимуть по синагогах та по тюрмах, водитимуть перед царів і правителів з-за імени мого. 13. І це дасть вам нагоду свідчити про мене. 14. Візьміть собі до серця, що вам не треба готуватися наперед, що маєте відповідати, 15. я бо дам вам слово й мудрість, якій ніхто з ваших противників не зможе протиставитись і перечити.
16. Вас видадуть батьки, брати, рідні й друзі, і декому з вас смерть заподіють. 17. Вас будуть ненавидіти всі за моє ім’я. 18. Але й волос з голови у вас не пропаде. 19. Вашою терпеливістю спасете душі ваші.
Анни: Євангеліє: Лк. 36 зач.
Євангеліє від Луки 8, 16-21.
Сказав Господь:
16. Ніхто не засвічує світила, щоб його вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло.
17. Нічого бо нема схованого, що не стало б явним, нічого тайного, що не стало б знаним і не вийшло на яв.
18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться: а хто не має, візьмуть і те, що йому здається, ніби має.
19. Мати його і брати прийшли до нього, та через народ не могли до нього доступитись. 20. Йому сказали:
– Мати твоя і брати стоять надворі, хочуть побачитись з тобою.
21. Він у відповідь сказав їм:
– Мати моя і брати мої – це ті, що слухають слово Боже й виконують його.
__________
Кого ми обманюємо, коли живемо без Бога?
Як колись Адам, згрішивши, крався, намагаючись сховатися від Творця, ми ходимо всі під пильним Божим оком по планеті так, ніби живемо самі по собі.
Божа присутність – найбільша ласка і благодать, яку ми маємо. Мале дитя відчуває себе захищеним в обіймах батьків. Ми ж так часто поврдимось нерозумно, прагнучи “втекти” від Бога, “сховатись”, жити так, наче наше життя автономне.
Однак немає нічого схованого від Того, Який усе створив.
Нема сотворіння, скритого від нього; все голе й відкрите перед очима того, кому ми маємо дати звіт.
