Соборного послання святого апостола Якова читáння.
14. Браття, яка користь, коли хто каже, що має віру, але діл не має? Чи може його спасти віра? 15. Коли брат або сестра будуть нагі й не матимуть куска хліба 16. і коли хто до них скаже: ідіть собі з миром, грійтеся та годуйтесь, але не дасть їм необхідного для тіла, то що їм з того? 17. Так само й віра, коли не має діл, мертва сама в собі. 18. Та хтось скаже: ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені твою віру без діл, і я тобі покажу моїми ділами мою віру.
19. Ти віруєш, що Бог один? – Добре робиш. І біси вірують, та тремтять. 20. Хочеш знати, безумний чоловіче, що віра без діл не приносить плоду? 21. Чи ж не ділами був оправданий Авраам наш батько, коли приніс на жертовник Ісаака, свого сина? 22. Бачиш, що віра співдіяла з його ділами і його віра удосконалилася ділами. 23. Так здійснилося Писання, яке каже: Авраам повірив Богові, і це зараховано йому за праведність, і він був названий приятелем Божим. 24. Ви бачите, що чоловік оправдується ділами, не тільки вірою. 25. Так само й Рахав, блудниця, чи ж не ділами оправдалася, прийнявши посланців і випустивши їх іншим шляхом?
26. Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва.
Від Марка святого Євангелія читáння.
46. Того часу, як Ісус виходив з Єрихону, син Тимея – Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. 47. Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він, кажучи:
– Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!
48. Багато хто сварив його, щоб мовчав, та він кричав ще більше:
– Сину Давидів, змилуйся надо мною!
49. Ісус спинивсь і каже:
– Покличте його!
Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього:
– Бадьорися! Устань, він кличе тебе.
50. Тоді він, скинувши верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. 51. Ісус, звернувшись до нього, каже:
– Що хочеш, щоб я зробив тобі?
Сліпий йому каже:
– Учителю мій – щоб я прозрів!
52. Сказав Ісус до нього:
– Іди, віра твоя спасла тебе.
І негайно прозрів той, і пішов дорогою за ним.
Марка 10, 47: “Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною!”
Милосердя – те. чого потребує кожен із нас. Навіть тоді, коли здається, що ми самостійно керуємо своїм життям, що досягли найбільших висот – потребуємо милосердя Господнього, щоб Він підтримав, коли стоїмо на хиткій дорозі спокуси гріхом, коли не бачимо нікого, окрім себе, коли піддаємося своїй немочі.
«Ісусе, змилуйся надо мною!» – промовляймо ці слова з величезною надією на Господню любов.
«Ісусе, змилуйся надо мною!» – промовляймо ці слова не лише, коли нам страшно, коли маємо якісь пережиття, а й у час, коли переповнені щастям.
Боже милосердя – те, чого щоденно потребуємо на своєму життєвому шляху.
