Апостол: Еф. 230 зач.; 5, 20-26.
До Ефесян послання святого апостола Павла читáння.
20. Браття, дякуйте за все завжди Богові й Отцеві в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
21. Коріться один одному у Христовім страху. 22. Жінки нехай коряться своїм чоловікам, як Господеві, 23. бо чоловік голова жінки, як Христос – голова Церкви, свого тіла, якого він Спаситель. 24. І як Церква кориться Христові, так у всьому жінки – своїм чоловікам.
25. Чоловіки, любіть своїх жінок, як Христос возлюбив Церкву й видав себе за неї, 26. щоб її освятити, очистивши купіллю води зо словом
Ап.: Апостол: 1 Кор. 131 зач.; 4, 9-16.
До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
9. Браття, Бог поставив нас, апостолів, останніх, немов призначених на страту; ми бо стали видовищем і світові, і ангелам, і людям. 10. Ми нерозумні Христа ради, ви у Христі розумні, ми немічні, ви сильні; ви славні, ми без слави. 11. До цього часу ми голодні і спраглі, і нагі, нас б’ють, ми скитаємось; 12. ми трудимося, власними руками; нас ображають, і ми благословляємо; нас гонять, і ми терпимо; 13. нас лають, і ми доброзичливі; ми стали сміттям світу, викидками всіх аж досі.
14. Пишу це не щоб осоромити вас, але щоб як дітей моїх улюблених навести на розум. 15. Бо хоч би ви мали тисячі учителів у Христі, але батьків небагато, я бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі. 16. Благаю, отже, вас: Будьте моїми наслідувачами, як і я Христа.
Євангеліє: Лк. 11 зач. 3, 23 – 4, 1.
Від Луки святого Євангелія читáння.
23. В той час, коли Ісус почав проповідувати, мав яких тридцять років і, як гадали, був сином Йооифа, сина Елі, 24. сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа, 25. сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая, 26. сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода, 27. сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері, 28. сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера, 29. сина Ісуса, сина Елієзера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві, 30. сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима, 31. сина Мелеа, сина Менни., сина Маттата, сина Натана, сина Давида, 32. сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона, 33. сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди, 34. сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора, 35. сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали, 36. сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха, 37. сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама, 38. сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.
1. Ісус же, повен Святого Духа, вернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню
Ап.: Євангеліє: Йо. 65 зач. 20, 19-31.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
19. Коли настав вечір, того самого дня, першого в тижні, і двері були замкнені там, де були учні, зі страху перед юдеями, прийшов Ісус, став посередині й каже їм:
– Мир вам!
20. Сказавши це, показав їм руки й бік. І зраділи учні, побачивши Господа. 21. І знову Ісус їм каже:
– Мир вам! Як мене послав Отець, так я посилаю вас.
22. Сказавши це, дихнув на них і каже їм:
– Прийміть Духа Святого. 23. Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж задержите – задержаться.
24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвище Близнюк, не був з ними, коли прийшов Ісус. 25. Інші учні йому сказали:
– Ми бачили Господа.
Він відповів:
– Як не побачу на його руках ран від цвяхів і не вкладу мого пальця у місце, де були цвяхи, і коли руки моєї не вкладу в його бік, не повірю!
26. По вісьмох днях учні його знову були в домі, і Тома був з ними. Увіходить Ісус – а двері були замкнені – і стає посередині й каже:
– Мир вам!
27. Потім каже до Томи:
– Вложи сюди твій палець і глянь на мої руки. І простягни твою руку і вклади її у бік мій. І не будь невіруючий, але віруючий!
28. Тома відповів і сказав до нього:
– Господь мій і Бог мій!
29. Каже йому Ісус:
– Тому що ти бачив мене, віруєш. Щасливі ті, які не бачили й увірували!
30. Багато ще й інших чудес сотворив Ісус на очу своїх учнів, що їх не записано в цій книзі. 31. А ці записано, щоб ви увірували, що Ісус – Христос, Син Божий, та увірувавши, щоб мали життя в його ім’я.
Ефесян 5, 21: “Коріться один одному у Христовім страху”.
Покора. Вона буває різна: з великого страху, який врешті породжує ненависть, із вигоди, що викликає підлабузництво, з поваги, яка врешті зміцнює і утверджує того, хто підкорюється і того, кому підкорюються. Та найтрепетніша покора — з любові. Бо лише вона здатна зміцнити почуття обох, додати духовної міці обом, впевнити, що не будуть зранені, принижені, залишені чи обпечені байдужістю.
Лише підкорившись один одному можна засвідчити найщиріші почуття і найправдивіші наміри. Покора Господові — це консенсус поваги, любові, відданості. І саме така покора дає можливість кожному зростати в своїй вірі та ставати запорукою, що на життєвому шляху не схибимо.
