До Солунян другого послання святого апостола Павла читáння.
6. Браття, наказуємо вам в ім’я Господа нашого Ісуса Христа уникати кожного брата, який живе в ледарстві, не за переданням, що ви прийняли. 7. Самі бо знаєте, як треба нас наслідувати: ми бо не були ледачими між вами 8. і не їли ні в кого дармо хліба, але вдень і вночі тяжко та гірко працювали, щоб не бути тягарем нікому з вас. 9. Не щоб ми не мали на це права, але щоб дати вам зразок, як нас наслідувати. 10. Бо коли ми були у вас, ми вам наказували: як хто не хоче працювати, хай не їсть.
11. Бо чуємо, що деякі у вас живуть у ледарстві й не роблять нічого, лиш байдикують. 12. Таким наказуємо й велимо Господом нашим Ісусом Христом спокійно працювати і їсти хліб, що самі заробили. 13. Ви ж, брати, не втомлюйтеся добро чинити. і
14. Коли хто не послухається нашого слова, що в цім листі, затавруйте такого й не приставайте з ним, щоб його засоромити. 15. Однак за ворога його не вважайте, лише наставте як брата.
16. Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завжди й усяким способом. Господь – з усіма вами.
17. Привіт моєю, Павловою, рукою. Це знак у кожнім моїм посланні, так пишу.
18. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами.
Євангеліє від Луки 13, 31-35.
31. В той час приступили до Ісуса деякі фарисеї і сказали йому:
– Вийди і йди звідси, бо Ірод хоче тебе вбити.
32. Він сказав їм:
– Ідіть і скажіть тому лисові: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні й завтра, третього ж дня скінчуся. 33. Однак сьогодні, завтра й ще наступного дня я мушу простувати далі, бо не годиться, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей, мов квочка своїх курчат під крила, та ви не хотіли! 35. Ось лишається вам ваш дім. Кажу вам: не побачите мене, аж поки не настане день, коли скажете: благословен, що приходить в ім’я Господнє!
Нам важливо слухати іншого, а не лише себе.
Особливо сьогодні, коли центр усього – я і мої потреби. Нас настільки переконують у власній самодостатності, що слова інших, навіть близьких і важливих для нас людей стають для нас неприйнятними.
Чого він чи вона дозволяє собі говорити мені, як жити? Яке має право? Насправді ми завжди маємо бути відкриті до думки іншого і якщо це наш брат чи сестра в Христа – вони не лише мають право, але й обов’язок вказати нам на наші помилки, застерегти, виправдати.
Конструктивна критика від доброзичливої людини – це справжнє багатство, бо часто саме вона допомагає вирішити багато проблем. Бо лиш-но ми замикаємось на собі – ризикуємо зійти з правильного шляху.
