Першого соборного послання святого апостола Йоана читáння.
1 Йо. 69 зач.; 1, 8 – 2, 6.
8. Улюблені, коли кажемо, що гріха не маємо, ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає. 9. Якже визнаємо гріхи наші, він вірний і праведний, щоб нам простити гріхи наші й очистити нас від усякої неправди. 10. Коли ми кажемо, що не згрішили, чинимо його неправдомовним, і слова його в нас немає.
1. Мої дітоньки, пишу вам те, щоб ви не грішили. Якже згрішить хто, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. 2. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу.
3. З того знаємо, що ми його пізнали, коли заповіді його бережемо. 4. Хто каже: я його знаю, і заповідей його не зберігає, той неправдомовець і в тому правди немає. 5. Хто ж береже його слова, в тому любов Божа справді досконала. 6. З того і знаємо, що ми у ньому. Хто каже що в ньому пробуває, повинен так поводитись, як він поводився.
Від Марка святого Євангелія читáння.
Мр. 62 зач. 13, 31 – 14, 2.
Сказав Господь своїм учням:
31. Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть.
32. Про день же той чи годину, ніхто не знає: ні ангели на небі, ні Син, тільки Отець. 33. Глядіть, чувайте, не знаєте бо, коли настане той час. 34. І воно так, як чоловік, що, від’їзджаючи, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу і велів воротареві пильнувати. 35. Так пильнуйте і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, увечері чи опівночі, чи як запіє півень, чи уранці, 36. щоб коли вернеться несподівано, не застав вас уві сні. 37. А що вам кажу, кажу всім: чувайте!
1. Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, і первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, 2. та казали: – Тільки не під час свята, щоб не було розруху в народі.
Івана Богослова 1, 8: “Коли кажемо, що гріха не маємо, ми самих себе обманюємо”.
Як правило, ми забуваємо, що носимо зранену природу, яку унаслідували від Адама та Єви. Ця природа нас схиляє до гріха, часто навіть тоді, коли ми цього не бажаємо. Як казав апостол Павло, що те, що хочу робити, не роблю, а що не хочу робити, те чиню.
Кожна людська дія завжди уражена недосконалістю. Тому ніколи не можемо від себе сподіватися досконалих вчинків. Так само не можемо сподіватися досконалості від інших. Бо досконалий один Господь, але ми маємо стриміти до тієї досконалості та просити Його про поміч!
У житті кожного християнина є хвилини труднощів і падінь, але завжди маємо йти далі. Добрий приклад маємо в житті наших праведників, святих людей. Тому усвідомлюймо свою гріховність, обмеженість та слабкість, але водночас не забуваймо про силу Всемогутнього Бога, у владі якого нас підіймати і вести далі!
Владика Венедикт (Алексійчук)
