Святе Письмо з розважанням на 22 травня

Читай також

  • Святе Письмо з розважанням на 11 липня
  • Святе Письмо з розважанням на 8 липня
  • Святе Письмо з розважанням на 7 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 22 травня

          Діянь святих апостолів читáння.

          Ряд: Ді. 28 зач.; 11, 19-26; 29-30.

          19. В тих днях апостоли, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, дійшли аж до Фінікії, Кипру та Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв. 20. Були ж між ними деякі з Кипру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса. 21. Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.

          22. Чутка про це дійшла до вух церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію. 23. Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем, 24. бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.

          25. Тоді він вирушив у Тарс розшукати Савла 26. і, найшовши його, привів в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й навчали силу людей. Уперше в Антіохії називали учнів християнами.

          29. Тоді учні, хто скільки міг, постановили послати братам, що жили в Юдеї, допомогу; 30. що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави й Савла.

          До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

          Св.: Євр. 335 зач.; 13, 17-21.

          17. Браття, слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душ ваших і мають з цього звіт дати, щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, бо це для вас некорисно.

          18. Моліться за нас, бо ми певні, що маємо добру совість, бажаючи у всьому поводитись добре; 19. тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскорше я міг до вас вернутись.

          20. Бог миру, що возвів із мертвих того, хто кров’ю вічного завіту став великим Пастирем овець, Господа нашого Ісуса, 21. нехай зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, діючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава на віки віків. Амінь.

          Алилуя (г. 4): Натягни лук і успівай, і царюй, істини ради і лагідности, і справедливости (Пс.44,5).

          Стих: Возлюбив Ти справедливість і возненавидів Ти беззаконня (Пс. 44,8).

          І святому (г. 2): Священики Твої зодягнуться в праведність і преподобні Твої возрадуються (Пс. 131,9).

          Від Йоана святого Євангелія читáння.

          Ряд: Йо. 12 зач. 4, 5-42.

          5. В той час Ісус прибув до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, близько поля, що дав був Яків своєму синові Йосифові. 6. Була ж там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці. Було ж близько шостої години.

          7. Аж ось надходить жінка з Самарії води брати. Ісус каже до неї:

          – Дай мені напитися.

          8. Учні його пішли були до міста купити харчів. 9. Каже до нього жінка самарянка:

          – Юдей єси і просиш пити в мене, жінки-самарянки?

          Не мають бо зносин юдеї а самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї:

          – Якби ти знала дар Божий і хто той, що тобі каже: дай мені напитися – ти попросила б у нього, і він дав би тобі води живої.

          11. Мовить до нього жінка:

          – І зачерпнути чим не маєш, пане, і криниця глибока; звідкіль, отже, у тебе вода жива? 12. Хіба ти більший від батька нашого Якова, що дав нам цю криницю, і сам пив з неї, і сини його, і худоба його?

          Ісус у відповідь сказав їй:

          – Кожен, хто п’є цю воду, знову хоче пити. 14. Той же, хто питиме воду, якої я дам йому, не матиме спраги повіки. Вода бо, що я дам йому, стане в ньому джерелом води, яка б’є в життя вічне.

          15. Каже до нього жінка:

          – Дай мені, пане, тієї води, щоб я не мала більше спраги й не ходила сюди черпати.

          16. Він каже до неї:

          – Іди, поклич твого чоловіка й вернися сюди.

          17. Озвалася жінка й каже:

          – Нема в мене чоловіка.

          Він відповів їй:

          – Добре єси сказала: нема в мене чоловіка. 18. П’ятьох бо мала ти чоловіків, і той, що тепер у тебе, не чоловік тобі. Правду єси сказала.

          19. Жінка каже до нього:

          – Бачу, пане, що ти пророк. 20. Батьки наші на цій горі поклонялися, ви ж говорите, що в Єрусалимі місце, де треба поклонятися.

          21. Ісус каже до неї:

          – Повір мені, жінко: надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятись Отцеві. 22. Ви вклоняєтесь тому, чого не знаєте; ми ж поклоняємося тому, що знаємо, бо від юдеїв приходить спасіння. 23. Але надходить час, – ба вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться в Дусі і правді. І таких поклонників Отець собі шукає. Бог – Дух; 24. і ті, що йому поклоняються, повинні в Дусі і правді поклонятися.

          25. Жінка каже до нього:

          – Знаю, що має прийти Месія, тобто Христос, і як прийде, все звістить нам. 26. Каже їй Ісус:

          – Це я, що розмовляю з тобою.

          27. Тут надійшли його учні й дивувалися, що він розмовляє з жінкою. Однак ні один не спитав: «Чого хочеш від неї?» або: «Чому розмовляєш з нею?»

          28. Жінка покинула свій глечик, побігла в місто й каже людям:

          29. – Ходіте, подивіться на чоловіка, який сказав мені все, що я робила. Чи не Христос він?

          30. І вийшли з міста й пішли до нього.

          31. Учні тим часом стали просити його, кажучи:

          – Їж, учителю.

          32. Він сказав їм:

          – Я маю їсти їжу, якої ви не знаєте.

          33. Учні заговорили один до одного:

          – Чи не приніс хто йому їсти?

          34. Каже до них Ісус:

          – Їжа моя – чинити волю того, хто послав мене, і завершити його діло. 35. Хіба ви не кажете: ще чотири місяці, і жнива настануть? А я кажу вам: підведіть очі ваші і гляньте на ниви – вони вже для жнив спілі. 36. Хто жне, бере свою нагороду: плоди збирає для життя вічного, щоб сіяч із женцем раділи укупі. 37. В цьому справджується приказка: хто інший сіє, а хто інший жне. 38. Я послав вас жати те, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.

          39. Численні самаряни з того міста увірували в нього через слова жінки, що посвідчила: «Він сказав мені все, що я робила». 40. І коли прийшли до нього самаряни, просили, щоб лишився в них, і він лишився там два дні. 41. Та й багато інших увірували через його слово. 42. І вони сказали жінці:

          – Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому що самі чули й знаємо, що він справді Спаситель світу.

          Від Луки святого Євангелія читáння.

          Св: Лк. 24 зач. 6, 17-23.

          17. В той час став Ісус на рівнім місці; була там велика сила його учнів і людей вельми багато з Юдеї та з Єрусалиму, і з побережжя Тиру та Сидону. 18. Вони прийшли слухати його й оздоровитись від своїх недуг; і всі ті, що їх мучили нечисті духи, теж оздоровлялись. 19. Увесь народ намагався його торкнутися, бо сила виходила з нього й усіх оздоровляла.

          20. Тоді він, звівши на своїх учнів очі, почав казати:

          Блаженні вбогі,

          бо ваше царство Боже.

          21. Блаженні голодні нині,

          бо ви насититеся.

          Блаженні, що плачете нині,

          бо будете сміятись.

          22. Блаженні будете, коли вас ненавидітимуть люди, коли вас вилучать, коли ганьбитимуть вас та коли викинуть як безчесне ваше ім’я Сина чоловічого ради. 23. Радійте того дня й веселіться, бо ваша нагорода велика на небі.


          Лк. 6, 17-23. «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі».

          На перший погляд таке висловлювання Господа може видатися дивним. Як Ісус Христос може називати блаженними, або щасливими, вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче… Відтак каже ще й радіти з цього. Ми, люди, хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у житті. Однак Божі дороги для кожного з нас не раз є інакші.

          Так, людина завжди прагне мати стабільність у житті, щастя, радість. Але мусимо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли будуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерті. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним. (Вл. Венедикт Алексійчук)

          Читай також

        • Святе Письмо з розважанням на 11 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 8 липня
        • Святе Письмо з розважанням на 7 липня
          • Оціни

            [ratemypost]