Святе Письмо з розважанням на 3 липня

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

Рим. 106 зач.; 11, 13-24.

13. Браття, кажу вам, погани: оскільки я апостол поган, величатиму моє служіння, 14. надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом, і декого з них спасти. 15. Бо коли їхнє відкинення – примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя воскреслих з мертвих?

16. І коли перша розчина свята, то святе й тісто; і коли святий корінь, то святе й галуззя. 17. Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи оливною дичкою, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку, 18. не хвалися перед галуззям. А коли хвалишся, знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе. 19. Ти скажеш: гілля відчахнуто, щоб мене нащепити. 20. Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Не несись, отже, високо, але бійся. 21. Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити. 22. Вважай, отже, на доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли пробудеш у доброті; а коли ні, і ти будеш відтятий. 23. Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог може їх знову прищепити. 24. Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 43 зач. 11, 27-30.

Сказав Господь своїм учням:.

27. Все передане мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.

28. Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть моє ярмо на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, і найдете полегшу душам вашим. 30. Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.

Св. мч. Якинта Мт. 43 зач.; 11, 27-30.

Сьогодні розважмо над ласкою, яка діє у житті охрещеної особи. 

Хрещення становить заключну точку роздумів над Євангелієм (коли людина приймає рішення жити вірою у єднанні з Богом), а також початкову точку життя у Бозі. Мовою апостола Павла, яку він використовує у даному уривку, є мова порівняння життя людини у Бозі з прищепленням галузки до дерева. Саме тоді галузка починає отримувати соки, що ідуть від кореня, і тим самим переходить із перспективи всихання і смерті у перспективу життя, розвитку і приношення плодів. Входження у життя із Богом є виявом Божого благовоління. Без Божого бажання це просто не є можливим. Саме тому євангелист Матей чітко зазначає слова Ісуса, який стверджує, що тільки він може уможливити пізнання Отця, і чинить це, кому захоче. Наголос ставиться на бажанні самого Господа, яке започатковує пізнання Бога. 

Тут треба також розуміти, що євангелист Матей, яко єврей, розуміє пізнання не як суто інтелектуальну діяльність (це притаманно для елленістичного способу сприйняття пізнання), але, радше, як життєвий вимір. Адже, для єврея пізнавати – це означає жити разом у всіх обставинах, що випадають на людську долю. Тому апостол Павло цей процес називає взаємопізнанням, який тут у цьому світі є недосконалим, а у майбутньому світі відбудеться якісний стрибок у цьому пізнанні (1 Кор 13, 12). Це пізнання відбувається у дусі. Адже, Святий Дух, що досліджує глибини Бога, звіщає нашому духові все про Бога. А тоді вже людський дух уможливлює пізнання людини, за яке відповідає душа. 

Грішна людина має утруднений зв'язок між своїм духом і душею, у неї більше розвинений зв'язок між душею і тілом, те що називають психосоматичною єдністю. Сфера душі стосуються також почуттів і прийняття рішень на основі тих пізнавальних процесів. Зазвичай, душу окреслюють, як серце (за тілесною ознакою, тобто, за тілесним органом).

Бог своїм Святим Духом вливає у людське серце любов, щоб відновити зв’язок між духом і душею, як стверджує апостол Павло (Рим 5, 5).  

Ніколи не можна зрозуміти того, хто/що є абсолютно іншим. 

Процес пізнання завжди відбувається від подібного до подібного із розширенням розуміння. 

Саме тому апостол Павло наголошує, що пізнання Бога людиною і людини Богом є можливим, бо саме Творець це уможливив ще при творенні. Цей процес пізнання відбувається при об’явленні Бога Духом Божим духу людському, який, власне, і є дарований людині Богом при творенні, щоб уможливити оце взаємопізнання. Тобто, це є той процес, якого хоче Бог. Апостол стверджує: «Як же хтось любить Бога, той спізнаний ним» (1 Кор 8, 3). Звичайно, що тут не ідеться лишень про емоцію чи почуття любові, але, радше, про чин, тобто діяльність, коли виконується воля Божа, коли Слово Боже стається дійсністю у житті людини. Це є вияв єдності між Богом і людиною, яка описується як життя Бога у житті людини (Ів 14, 23) Господи, навчай нас твоїм Словом, даруючи твоїм Святим Духом твою любов у наші серця, щоб, перебуваючи у ній, ми сповняли твою волю, люблячи тебе у ближньому.