До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.
1 Кор. 150 зач.; 11, 31 – 12, 6.
31. Браття, якби ми самі себе розсуджували, нас би не судили. 32. Коли ж Господь нас судить, він нас картає, щоб ми не були засуджені зо світом.
33. Отож, брати мої, коли сходитесь їсти, один одного ждіте. 34. Як хто голодний, хай їсть удома, щоб вам не сходитися на засуд. Про інше ж, коли прийду, розпоряджуся.
1. Щождо духовних дарів, брати, не хочу, щоб ви про них не знали. 2. Знаєте, що коли ви були погани, вас до німих ідолів мовби тягнуло, і ви не спротивлялись. 3. Тому вам заявляю: ніхто, говорячи у Дусі Божому, не каже: анатема Ісус! І ніхто не може сказати: Господь Ісус, як не у Дусі Святому.
4. Між дарами є різниця, але Дух той самий; 5. різниця теж і між служінням, але Господь той самий. 6. Різниця є і між діями, але Бог той самий, який усе в усіх діє.
Від Матея святого Євангелія читáння.
Мт. 74 зач. 18, 1-11.
1. В той час підійшли до Ісуса учні й мовлять:
– Хто найбільший у царстві небеснім?
2. Ісус покликав дитину, поставив її серед них 3. і каже:
– Істинно кажу вам: якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в царство небесне. 4. Хто, отже, стане малим, як ця дитина, той буде найбільший у царстві небесному.
5. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає.
6. А хто спокусить одного з тих малих, що вірують у мене, такому було б ліпше, якби млинове жорно повішено було йому на шию, і він був утоплений у глибині моря.
7. Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!
8. Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний.
9. І коли око твоє призводить тебе до гріха, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогненне пекло.
10. Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Отця небесного.
11. Бо Син чоловічий прийшов спасти те, що загинуло.
Матея 18,11: “Син чоловічий прийшов спасти те, що загинуло”
Ми схильні “обвішувати” людей ярликами, які вреші визначають наше ставлення до них. І що дивно, категоричність наших рішень може бути такою спонтанною і кардинально різною, що сьогодні можемо захоплюватися кимось, а вже завтра – “поставити хрест” на людині через певний вчинок чи навіть власний настрій із яким сприйняли щось сказане.
Господь показав нову якість сприйняття людської недосконалості. Він не відбирав благочестивих і грішних, він не зробив різницю між тими, хто розуміли Його і повірили й тими, хто піддав розп’яттю, а помер в муках за спасіння кожного. Він дав шанс для вибору всім, а не лише тим, хто міг чимось сподобатися чи догодити.
