До Корінтян другого послання святого апостола Павла читáння.
2 Кор. 188 зач.; 9, 6-11.
6. Браття, хто скупо сiє, скупо буде жати; хто ж щедро сіє, той щедро буде жати. 7. Нехай дає кожний, як дозволяє серце, не з жалю чи примусу: Бог любить того, хто дає радо. 8. Бог може вщерть збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви
всього мали завжди подастатку та щоб вам ще зосталось на всяке добре діло, 9. як написано:
Розсипав, дав убогим;
щедрість його триває вічно.
10. Той, що дає насіння сіячеві і хліб на поживу, помножить і ваше насіння та зростить плоди вашої щедрости, 11. щоб ви у всьому збагатилися всякою щедротою, яка через нас складає Богові дяку.
Господь обдаровує кожного, хто дає зі всього серця – щиро і невимушено, що б то не було: гроші, час, опіку, тепло, турботу…
Все, що ми так дуже сильно хочемо зберегти, здебільшого втрачаємо. Бо справжнім – треба ділитись, лише тоді воно примножується.
І це філософія не лише грошей, але й усього іншого: що більше і щиріше ми віддаємо “на милостиню”, не очукуючи нічого взамін, то більше отримуємо – від Бога через багатьох людей та різні обставини.
Скупість обкрадає насамперед нас самих. Дароване щиро – не віднімає, а примножує.
