До Филип’ян послання святого апостола Павла читáння.
Флп. 245 зач.; 3, 8-19.
8. Браття, я все втратив і вважаю все за сміття, аби лише Христа придбати 9. і бути в ньому не з моєю праведністю, що від закону, але з тією, що через віру в Христа, праведністю, що від Бога, від віри; 10. щоб пізнати його й силу його воскресіння і мати участь в його муках, стаючи подібним йому у смерті, 11. аби якось осягнути воскресіння з мертвих. 12. Не щоб я уже осягнув мету чи був уже досконалим, але простую далі, чи не здобуду її, бо саме тому Христос Ісус здобув мене. 13. Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету; на одне лиш вважаю: забуваю те, що позаду, і прямую до того, що попереду, 14. змагаюсь до мети, по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі.
15. Отже всі ми, досконалі, думаймо про це, а коли ви де в чому думаєте інакше, Бог і в цьому просвітить вас. 16. Тим часом, чого б ми не осягнули, простуймо завжди тим самим кроком.
17. Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що так поводяться згідно з прикладом, який ви маете в нас. 18. Є їх чимало тих, про яких я часто говорив вам та й тепер з плачем говорю, які поводяться як вороги хреста Христового. 19. Їхній кінець – погибіль, їхній бог – черево, їхня слава – у їхнім соромі, вони думають тільки про земне.
Нема певності у завтрашньому дні – його може не бути для нас. Виходячи з дому – не знаємо, чи повернемось, прощаючись на короткий час – не певні, чи не назавжди.
Саме тому наше земне життя має бути часом приготування до вічного. І те, чого нам варто щонайшвидше навчитись – любити.
Знаходити час для радості, вдячності, підтримки, щирих розмов. А не для пліток, гніву, злих вчинків.
Може у тебе залишився лише сьогоднішній день? Ти готовий зустрітись із Богом?
