Першого соборного послання святого апостола Йоана читáння.
10. Улюблені, кожний, хто не чинить справедливости, не є від Бога, і той, хто не любить брата свого.
11. Бо це на вість, яку ви від початку чули: щоб один одного любити, 12. не як Каїн, який був від лукавого й убив брата свого. Та й за що він убив його? Бо лихі були його вчинки, а вчинки брата справедливі. 13. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. 14. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів. Хто не любить, той у смерті пробуває. 15. Кожен, хто ненавидить брата свого – душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому пробувало б.
16. З цього ми пізнали любов, бо він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти. 17. Коли хто має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, як любов Божа може пробувати в ньому? 18. Дітоньки, не любімо словом, ні язиком, лише ділом і правдою. 19. З цього пізнаємо, що ми від правди і заспокоїмо перед ним серце наше; 20. коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає.
__________
Алилуя, глас 4: Праведник, як фінік, розцвіте і, як кедр на Ливані, виросте (Пс. 91.13).
Стих: Насаджені в домі Господнім, у дворах Бога нашого процвітуть (Пс. 91.14).
__________
Євангеліє: Мр. 64 зач. 14, 10-42.
Від Марка святого Євангелія читáння.
10. В той час Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб його видати їм. 11. Почувши це, вони зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
12. Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні:
– Де хочеш, щоб ми йшли і приготували тобі їсти Пасху?
13. Тоді він послав двох із своїх учнів і сказав їм:
– Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, 14. і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де моя світлиця, в якій я міг би їсти з моїми учнями Пасху? 15. І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам.
16. Учні пішли, прибули до міста й найшли, як він сказав їм, і приготували Пасху.
17. Як же настав вечір, приходить він з дванадцятьма. 18. І коли вони сиділи за столом та їли, Ісус промовив:
– Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі мною, зрадить мене.
19. Вони засмутились, і один по одному почали його питати:
– Чи це я ?
20. Він відповів їм:
– Один з дванадцятьох, що вмачає зі мною руку в миску. 21. Син чоловічий іде, як написано про нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!
22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи:
– Беріть, це моє тіло.
23. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. 24. І сказав їм:
– Це моя кров завіту, що проливається за багатьох. 25. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим в царстві Божім.
26. І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору.
27. Сказав їм Ісус:
– Усі ви спокуситеся, бо написано: вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. 28. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Гали леї.
29. Петро сказав до нього:
– Хоч і всі спокусяться, та не я!
30. Відповів йому Ісус:
– Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся.
31. Та він ще більше твердив:
– Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречуся тебе!
І всі говорили так само.
32. Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і він сказав своїм учням:
– Посидьте тут, поки я помолюся.
33. І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і його став огортати жах і тривога. 34. Потім сказав до них:
– Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте.
35. Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб якщо можливо, минула його ця година. 36. І мовив:
– Авва-Отче, усе тобі можливе: мимонеси від мене цю чашу! Та не, що я хочу, але що ти.
37. І приходить, і находить їх уві сні, і каже до Петра:
– Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ні однієї години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. 38. Дух бо бадьорий, але тіло кволе.
39. І знову відійшовши, молився та говорив те саме слово. 40. І, вернувшися, знову найшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відповісти. 41. Вернувся він утретє й каже їм:
– Усе ще спите і спочиваєте? Годі! Прийшла година: ось Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 42. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився.
,___
По тому, що маємо любов одне до одного пізнають нас люди…
Чи так воно є зараз? Чи любов та святість є основою наших стосунків з іншими? А чи навпаки – абсолютний егоїзм?
Любов робить наші прості вчинки великими, уможливлює те, що, здавалось би нереальне.
Нехай кожен наш вчинок буде жестом Любові до ближнього!
