Святе Письмо з розважанням на 29 червня

Рим. 88 зач.; 5, 1-10.

До Римлян послання святого апостола Павла читáння.

1. Браття, виправдані вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 2. через якого ми вірою одержали доступ до тієї ласки, що в ній стоїмо і хвалимося надією на славу Божу. 3. Та й не тільки це, але ми хвалимось і в стражданнях, знаючи, що страждання дає терпеливість, 4. терпеливість – досвід, а досвід – надію.

5. Надія ж не засоромить, бо любов Бога була вилита в серця наші Святим Духом, що нам даний. 6. Христос бо, ще тоді, як ми були безсилі, у призначений час помер за безбожних. 7. Навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго може б хто і відважився умерти. 8. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. 9. Отож тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми ним спасемося від гніву. 10. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям.

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 18 зач. 6, 22-33.

22. Сказав Господь: Світло тіла – око. Як, отже, твоє око ясне, все тіло твоє буде світле. 23. А коли твоє око лихе, все тіло твоє буде в темряві. Коли ж те світло, що в тобі, темрява, то якою великою буде темрява!

24. Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а того знехтує. Не можете служити Богові і мамоні.

25. Ось чому кажу вам: не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більше їжі, тіло – не більше одежі?

26. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки; і Отець ваш небесний їх годує. Хіба ви не вартніші від них? 27. Хто з вас, журячись, може добавити до свого віку хоч один лікоть?

28. І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть. 29. Та я кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них. 30. І коли польове зілля, яке сьогодні є, а завтра вкидають до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні?

31. Тож не турбуйтесь, кажучи: що будемо їсти, що пити і в що одягнемося? 32. Про все те побиваються погани. Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. 33. Шукайте перше царства Божого та його справедливости, і все те вам додасться.

Святих славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра й Павла Мт. 18 зач.; 6, 22-33. 
Мт. 67 зач.; 16, 13-19.190

(Мт. 6, 22-33) У сьогоднішньому Євангелії Ісус каже нам не надто турбуватися про їжу, яку ми їмо, чи переживати про одяг, або своє тіло. 

Звичайно, це все є важливим для життя, але Ісус каже, щоб ми мали почуття міри щодо наших тривог і переживань про різні потреби. Нас Євангеліє закликає турбоватися тим, що є важливішим і менше переживати про те, що є менш важливе. Надмірне хвилювання про дрібниці, неважливі речі - відволікає наш розум та серце від того, що дійсно є важливе в нашому житті. Нашим переживанням і думкою має бути, перш за все, пошук і виконання Божої волі, щоб допомогти розбудувати Царство Боже тут на землі. Ісус є тим, на Кого потрібно найперше дивитися, щоб побачити, як ми маємо виконувати Божу волю.

Так, турбота є частиною нашого життя. Ми хвилюємося про речі. Ми хвилюємося за наших дітей, про своїх старших батьків, про свою кар’єру, про наші фінанси, про своє здоров’я, тощо… Ми всі завжди через щось хвилюємося. Але Євангеліє закликає поглянути на все наше життя в і ншій перспективі. Ісус у своїй людяності теж, мабуть, хвилювався про своїх учнів, про свою місію, про те, щоб зустрітися зі своїми Страстями і смертю… Але основним Його хлібом було – чинити Волю свого Небесного Отця. Тому каже нам Господь: «Не турбуйтеся вашим життям».
(Мт. 16, 13-19) Сьогодні весь християнський світ торжественно святкує пам’ять Святих Верховних Апостолів Петра і Павла. Традиція празника сягає ще ранньо-християнського періоду, а саме 258 року. 

Обох апостолів Христова Церква вшановує, як засновників Римського Престолу через їхню проповідь, активне апостольське служіння та мученицьку смерть у місті Рим. Часто на іконах можемо побачити обох святих, які немов ведуть розмову над біблійним текстом, який тримають у руках. Петро показує Павлу на якийсь конкретний уривок зі Святого Писання. Обидва святі зображені босими і прикрашені позолоченими німбами. Петро тримає важку зв’язку ключів, що висять у нього на лівому зап’ясті, символізуючи ключі від Царства Небесного, дані йому Христом. А святий Павло зображений з довгим темним волоссям, спираючись на меч, яким його стратили. Разом вони символізують Католицьку церкву: Павло як апостол поган і Петро як намісник Христовий та перший єпископ Риму. 

Петро і Павло походили з дуже різного середовища: Петро був рибалкою з Галилеї, а Павло був вченим фарисеєм з університетського міста Тарс. Петро знав Ісуса ще з часів Ісусового хрещення; Павло зустрів Воскреслого Господа по дорозі в Дамаск. Обидва чоловіки мали значні недоліки. Тричі Петро публічно заперечував, що знає Ісуса, а Павло жорстоко переслідував Церкву. Проте їхня недосконалість не завадила Господу сильно діяти через них у світі. Петро став провідником Дванадцятьох Апостолів і Скелею, на якій Ісус збудував свою Церкву, а Павло став великим апостолом поган. 

Незважаючи на їхні розбіжності та серйозну різноманітність, зафіксовану в Посланні до Галатів щодо напрямку, який має взяти Церква, Петро і Павло продовжували служити Господу у своєму унікальному способі (пор. Гал. 2, 11-14). Їх відданість і місія іноді вели їх різними шляхами, але вони залишалися єдиними у своїй вірі та меті. 

Їхня єдність у Христі найяскравіше засвідчена в їхньому мучеництві. Їхні історії пригадують нам, що Господь завжди може ефективно використовувати нас силою Святого Духа для виконання Божої волі і здобування Божого Царства, незважаючи на наші немочі і гріхи. Лише потрібно піддатися Його благодаті.

СЛОВО БЛАГОВІСНИКА 
ПАТРІАРША КОМІСІЯ УГКЦ У СПРАВАХ ЄВАНГЕЛІЗАЦІЇ