Діянь святих апостолів читáння.
21. В тих днях зійшов Петро до мужів і мовив:
– Ось я! Я той, кого шукаєте. За чим ви прийшли?
22. Ті відповіли:
– Корнилій сотник, муж праведний і богобоязливий, доброї слави в усього юдейського народу, був повідомлений святим ангелом послати за тобою, щоб ти прийшов у дім його, і послухати слів твоїх.
23. Він, отже, запросив їх до себе та прийняв їх.
Другого дня він устав і рушив з ними; дехто з братів з Яффи теж пішли з ним. 24. Наступного ж дня він увійшов у Кесарію. Корнилій, скликавши рідню та близьких приятелів, чекав їх. 25. І як Петро входив, Корнилій вийшов йому назустріч і, припавши йому до ніг, уклонився. 26. Петро підвів його, кажучи:
– Встань, бо я теж людина.
27. І розмовляючи з ним, увійшов досередини, найшов багато зібраних 28. і до них промовив:
– Ви знаєте, що юдеєві не дозволено приставати до чужинця чи входити до нього. Та Бог мені об’явив, що не слід уважати ніяку людину за погану чи за нечисту. 29. Тому я, покликаний, без вагання прибув. Питаю, отже, чому ви по мене посилали?
30. Корнилій відповів:
– Ось уже четвертий день, як я молився у моїй хаті о дев’ятій годині, аж тут передо мною став чоловік у сяючій одежі 31. і мовив: « Корнилію, твоя молитва вислухана і твої милостині згадані перед Богом. 32. Пошли, отже, в Яффу і пошли по Симона, що зветься Петром. Він пробуває в хаті Симона гарбаря, край моря». 33. Я зараз же послав по тебе, і ти добре зробив, що прийшов. І оце тепер ми всі стоїмо перед Богом, щоб слухати все, що Господь тобі наказав.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
1. В той час ходив Ісус по Галилеї; він не хотів більше ходити по Юдеї, бо юдеї бажали убити його. 2. Наближалося ж юдейське свято Кучок. 3. І мовили до нього брати його:
– Іди звідси в Юдею; нехай учні твої побачать діла, що ти робиш. 4. Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли бажає бути явним. Якщо ти таке робиш, яви себе світові.
5. Бо й брати його не вірували в нього. 6. Тоді Ісус відповів їм: не надійшов іще час мій; ваш час – готовий завжди. 7. Світ не може вас ненавидіти; мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. 8. Ідіте, отже, ви на свято; я не піду на те свято, мій час ще не настав.
9. Сказавши це до них, він лишився у Галилеї. 10. Та коли брати його пішли на свято, він так само пішов, однак не явно, а наче потай. 11. Юдеї шукали його на святі й питалися:
– Де він?
12. І люди говорили багато про нього між собою; одні твердили: він добрий; а інші відповідали: ні, він лише народ туманить. 13. Однак ніхто не говорив про нього явно, зо страху перед юдеями.
Коли востаннє нам доводилось відчути себе приниженими чи погордженими? Мабуть, кожен мав такий гіркий досвід.
Недосконалий світ, в якому ми втратили ласку жити в любові та гармонії через гріх, може ранити, іноді дуже болісно.
Слова апостола Петра, коли він відповідає на жест пошани, змушують замислитись. Ці слова – наче Ісусові, у них все Євангеліє: людино, встань, бо я став людиною, щоб ніхто і ніщо не змогло більше тебе принизити! Бог, який настільки цінує людину, що йде за неї на смерть.
Якими складними не були би життєві ситуації людей, яких знаємо, якими злими вчинками не були би сповнені, як низько би хто з них не падав – завжди пам’ятаймо, наскільки цінними є ми в очах Божих і як сильно Він любить нас.
