Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 35 зач.; 14, 20-27.
20. В тих днях Павло вийшов з Варнавою в Дербу.
21. А як звістили євангеліє в тім місті і придбали чимало учнів, вернулись назад у Лістру, Іконію й Антіохію, 22. підкріпляли серця учнів і заохочували твердо триматись віри, бо через багато страждань нам треба ввійти в царство Боже. 23. Вони настановили їм по Церквах старших, а, після молитви й посту, передали їх Господеві, в якого ті увірували.
24. І пройшовши через Пісідію, прибули в Памфілію 25. і, звістивши слово в Пергії, спустились в Атталію, 26. а звідтіля відпливли в Антіохію, звідкіль були передані ласці Божій на діло, яке довершили. 27. Прибувши ж і зібравши Церкву, розповідали все, що Бог учинив з ними та як він відчинив поганам двері віри.
Четвер 5-го тижня після Пасхи
Євангеліє: Йо. 35 зач. 9, 39 – 10, 9.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
39. Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
– Я прийшов у цей світ на суд: щоб ті, що не бачать, бачили, і ті, що бачать, сліпими стали.
40. Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому:
– Невже й ми сліпі?
Ісус їм сказав:
– Якби ви були сліпими, гріха б не мали; але тому що кажете: ми бачимо – гріх ваш зостається.
1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.
6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.
7. Тому Ісус іще раз промовив до них:
– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.
Святителям
Євангеліє: Йо. 35 зач. 10, 1-9.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
1. Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той – злодій і розбійник. 2. Хто ж увіходить ворітьми, той – пастир овець. 3. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і він кличе своїх овець по імени й виводить їх. 4. Коли виведе свої вівці, іде поперед них, і вівці йдуть слідом за ним, бо знають його голос. 5. За чужим вони не підуть, втечуть від нього, бо не знають голосу чужих.
6. Сказав їм Ісус цю притчу, та вони не зрозуміли, що він казав їм.
7. Тому Ісус іще раз промовив до них:
– Істинно, істинно кажу вам: я – для овець ворота. 8. Усі, скільки б їх не було прийшло передо мною, – злодії і розбійники, і вівці не слухали їх. 9. Я – ворота. Хто ввійде через мене, спасеться. Він увійде, вийде і найде пасовисько.
Ді. 14, 20-27 «Через багато страждань нам треба ввійти в Царство Боже»
Коли в наше життя приходять різні випробування, труднощі, страждання, проблеми, клопоти, то найчастіше ми якомога швидше хочемо їх позбутись, уникнути, хочемо, щоб того чи того, що заважає нам спокійно жити, не було. Але ці страждання і труднощі Бог посилає, бо вони – частка нашого духовного життя, частина нашого освячення, через яке нас Господь провадить до спасення, провадить через ці труднощі й обставини, де нас перемінює. Не спішімо уникати випробувань, проблем і труднощів, але найперше зуміймо їх побачити не як випадковість, але як дані нам Богом, дані, щоб через них освятитися, наблизитися до Бога і спастися!
Йо. 9, 39 – 10, 9. «А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним».
Ми знаємо, що добрий пастух – той, хто пасе вівці, корови, – турбується про цих тварин за будь-яких обставин, зганяє їх докупи, щоб вони не розбрелися, не загубилися, щоб їх не вкрали хижі тварини, старається, щоб вони трималися разом.
Коли роздумувати над іншим окресленням цієї функції – не пастуха, а пастиря, то Євангеліє вказує, що пастир – це той, хто веде за собою, а всі інші прямують за ним. Він іде і вказує дорогу, а всі інші, захоплені його прикладом, його життям, стараються наслідувати його.
Тому й ми покликані бути для інших радше пастирями, аніж пастухами. Тобто не підганяти, не примушувати когось жити по-християнськи, а своїми вчинками та поведінкою вказувати напрям, показувати приклад, який би інші наслідували. Тож будьмо, кожен із нас, добрими пастирями, які вказують шлях до Бога для інших людей своїм власним життям!
Владика Венедикт (Алексійчук)
