Святе Письмо з розважанням на 18 липня

Апостол: 1 Кор. 130 зач.; 4, 5-8.

До Корінтян першого послання святого апостола Павла читáння.

5. Браття, не судіть нічого передчасно, поки Господь не прийде й не освітить те, що скрите в темряві, та виявить задуми сердець, і тоді кожному хвала буде від Бога. 

6. У всьому, що я сказав, брати, я на собі й на Аполлосі дав вам приклад на вашу користь, щоб ви від нас навчилися, як «Нічого понад те, що написано»; щоб ви одним не неслись гордо проти іншого. 7. Хто бо тебе підносить? Що маєш, чого б ти не одержав? Коли ж одержав, чому хвалишся, неначе б не одержав? 8. Ви вже наситилися! Без нас царюєте! Коли б то вже царювали, щоб і ми разом з вами царювали! 

Від Матея святого Євангелія читáння.

Мт. 55 зач. 13, 44-54.

Сказав Господь притчу оцю:

44. Царство небесне подібне до скарбу, схованого в полі, що чоловік, найшовши, ховає і, радіючи тим, іде й продає все, що має, і купує те поле.

45. Царство небесне іще подібне до купця, що шукає добрих перел. 46. Найшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

47. Подібне також царство небесне до невода, що, закинутий у море, набрав усякої всячини. 48. Коли він виповниться, тягнуть його на берег і, сівши, збирають, що добре, в посуд, а непридатне викидають.

49. Так буде при кінці світу: ангели вийдуть і відділять злих від праведних 50. і кинуть їх до вогненної печі: там буде плач і скрегіт зубів.

51. – Чи ви це все зрозуміли?

– Так – йому відповіли.

52. Тоді сказав їм:

Ось чому кожний книжник, навчений про царство небесне, подібний до господаря, який виймає зі свого скарбу нове і старе.

53. Як же Ісус скінчив ці притчі, пішов звідти. 54. Прибувши в свою батьківщину, він навчав їх у їхній синагозі.

Св. мч. Якинта, що в Амастриді Св. мч. Еміліяна Блаж. прпмц. Тарсикії Мацьків Мт. 55 зач.; 13, 44-54.

Вчора ми розважали над двома мудростями, які проявляються у людських вчинках. І не завжди можна одразу сказати, звідки бере свій початок якийсь вчинок, що ззовні може виглядати як добрий. Тому сьогодні це розважання отримує продовження, адже, апостол Павло заохочує ніщо не судити перед часом, а євангелист Матей розповідає притчу про скарб, який захований у полі. Тому розважмо сьогодні над прихованим, над тим, що вже є, але його не одразу помітно. 

Говорячи про скарб, захований у полі, чи про те, що знаходиться у морі, Ісус намагається розказати про Царство Небесне. Сьогодні завершуються навчання Ісуса у притчах, якими він намагався розкрити для людини Небесне Царство, Царство Боже, яке не окреслюється географічними межами, але, радше, виявляє Божу присутність, Божу владу.  Саме через ці притчі усієї 13 глави Євангелія від Матея, автор намагався представити навчання Ісуса про його Царство. Адже, Ісус давав своїм учням розуміти, що він є царем, але його Царство не від цього світу (Ів 18, 36), і що з його приходом і діяльністю Царство Небесне прийшло до людини (Мт 12,28). Людина може стати частиною Небесного Царства, але перед тим вона має вчинити покаяння і розпочати життя вірою у Євангеліє (Мр 1, 15). Проголошуючи блаженства, Ісус окреслив тих людей, що вже входять до Царства Небесного, а своїх учнів навчав, як його осягнути. 

По аналогії із попередніми розважаннями, ми можемо зауважити, що та людина, яка намагається зростати у Божій мудрості, вже має дотичність до Царства Божого. 

Царство Боже прийде непомітно, воно вже є посеред людей (Лк 17, 21), його можна буде зауважити, тобто воно стане очевидним для інших. 

Рух відбувається вже і тепер із внутрішнього середовища назовні, із сердець людей у їхні вчинки. Тому важливо придивлятися до вчинків, щоб розрізнити придатні і непридатні вчинки, відповідні і невідповідні до Царства Небесного.

Господи, даруй нам твоєї мудрості у розрізненні. Дай нам бачити те, що не є придатним для Царства Божого, щоб ми не витрачали зусиль на те, що є непотрібним. Дай твого світла у цьому розрізненні, навчи нас бачити все те, що просякле любов’ю, щоб могли це розвивати і помножувати для твоєї слави. 

Слово Благовісника