Діянь святих апостолів читáння.
Ді. 9 зач.; 3, 19-26.
19. B ті дні Петро сказав людям: Покайтеся й наверніться, щоб ваші гріхи були відпущені 20. і щоб прийшли від Господа часи відпочинку, і він прислав призначеного вам Христа Ісуса. 21. Треба було, щоб його прийняло небо аж до часу відновлення усього, про що Бог споконвіку говорив устами своїх святих пророків. 22. Мойсей сказав: Господь, Бог наш, воздвигне вам Пророка, як мене, з-поміж братів ваших. Ви слухатиметесь його в усьому, що вам скаже. 23. А кожний, хто не буде слухатися того Пророка, буде викорінений з народу. 24. Так само всі пророки від Самуїла й ті, що говорили потім, звіщали про ці дні. 25. Ви – сини пророків і завіту, що Бог був заключив із вашими батьками, кажучи до Авраама: у твоїм потомстві будуть благословенні всі сім’ї землі. 26. Вам насамперед Бог воздвигнув слугу свого й послав його, щоб він благословив вас та відвертав кожного з вас від поганих учинків.
Від Йоана святого Євангелія читáння.
Йо. 6 зач. 2, 1-11.
1. Одного разу було весілля в Кані Галилейській, і була там мати Ісуса. 2. Запросили на весілля також Ісуса та його учнів. 3. Коли ж забракло вина, мати Ісуса каже до нього:
– Вина не мають.
4. Ісус відповів їй:
– Що мені й тобі, жінко? Ще не прийшла моя година.
5. Але мати його мовила до слуг:
– Що тільки скаже вам, робіте.
6. Було ж там шість кам’яних посудин на воду, для юдейських очищень; кожна вміщала дві або три міри. 7. Сказав їм Ісус:
– Наповніть посудини водою.
8. Вони наповнили їх по вінця. Далі каже:
– Зачерпніть тепер і несіть до весільного старости.
І понесли. 9. Коли староста покуштував воду, що стала вином – не знав він, звідки воно взялося, знали лише слуги, котрі зачерпнули воду – закликав молодого 10. і мовив до нього:
– Кожен чоловік дає спершу вино добре, а як уп’ються – гірше. Ти ж добре вино зберіг досі.
11. Ось такий початок чудес учинив Ісус у Кані Галилейській і тим об’явив свою славу, і учні його увірували в нього.
Йо. 2, 1–11. «Та ж не прийшла година моя!»
Дуже часто у своєму житті ми щось плануємо, а потім мучимо себе та інших, а то і Бога, щоб ці плани реалізувати. Однак бачимо з власного досвіду, що з часом усе стає на свої місця. Можливо, не тоді, коли ми цього дуже хотіли й прагнули, але неодмінно у властивий для нас час – час Божий.
Греки говорять, що chronos – це час, у якому ми живемо, а kairos – це Божий час. Так, як Господь прийшов на землю у свій час, явився у своєму Сині, так Він приходить до кожного з нас у нашому житті. Але ми, люди сучасного світу й сучасної ментальности, хочемо, щоб усе відбувалося швидко, одразу. Певно, це є наслідком того, що ми звикли застосовувати мобільні засоби зв’язку, інтернет, пересуватися сучасним транспортом.
Мусимо зрозуміти, що в Бога є свій час на кожну подію в нашому житті, як каже українське прислів’я: «Божі млини мелють поволі». Отож маємо вчитись очікувати на цей час, а для цього треба довіряти Господеві й покладатися на Нього. Тож довіряймо Богові – і Він явить себе в нашому житті й розв’яже всі проблеми, дасть відповіді на всі наші запитання!
