Святе Письмо з розважанням на 12 грудня

До Тимотея другого послання святого апостола Павла читáння.

1. Павло, апостол Христа Ісуса, щоб звістувати обітницю життя, що в Христі Ісусі, 2. Тимотеєві, любому синові: благодать, милосердя і мир від Бога Отця і Христа Ісуса, Господа нашого.

8. Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в'язня, але перенось труди зо мною для євангелія за поміччю Бога, 9. який спас нас і покликав святим покликанням не за наші діла, а за своєю постановою та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами; 10. об'явлена ж була тепер через появу Спаса нашого Христа Ісуса, який знищив смерть і освітлив життя й безсмертя євангелієм, 11. для якого я настановлений проповідником, апостолом та вчителем.

12. З цієї причини я й терплю це, але не соромлюся, бо знаю, в кого я увірував; і я певен, що він може зберегти те, що мені було довірене на той день. 13. За правило візьми слова здорові, що ти чув від мене у вірі та в любові, яка у Христі Ісусі. 14. Бережи передання добре Духом Святим, який живе в нас.

15. Ти знаєш, що всі ті, що в Азії, між ними Фігел і Ермоген, від мене відвернулися. 16. Нехай Господь дасть милосердя домові Онисифора, бо він часто мене підбадьорював, не соромивсь моїх кайданів 17. і, як був у Римі, шукав мене пильно, і знайшов. 18. Хай Господь дасть йому найти милосердя в той день. А скільки послуг він зробив мені в Ефесі, ти знаєш ліпше від мене.

Від Луки святого Євангелія читáння.

Лк. 95 зач. 19, 12-28.

12. Сказав Господь притчу оцю:

– Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти царство й потім вернутися. 13. Покликав він десятьох своїх слуг, дав їм десять мін і мовив до них: промишляйте ними, поки я вернуся. 14. Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство сказати: не хочемо, щоб той царював над нами. 15. І коли він, прийнявши царство, вернувся назад, велів прикликати до себе тих слуг, яким дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.

16. Перший прийшов і каже:

– Пане, міна твоя придбала інших десять.

17. Сказав пан:

– Гаразд, добрий слуго; тому що ти був вірний у малому, візьми управу над десятьма містами.

18. Прийшов другий і каже:

– Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.

19. Він сказав і цьому:

– Ти теж будь над п'ятьма містами.

20. Прийшов ще інший й каже:

– Ось твоя міна, пане, що я тримав, сховавши у хустині; 21. бо я боявсь тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.

22. Пан до нього каже:

– З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго. Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. 23. Чому, отже, не дав моїх грошей в оборот, і я, вернувшись, відібрав би їх з відсотками.

24. І він сказав тим, що там стояли:

– Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять.

25. – Пане, – сказали йому, – він має десять мін.

26. – Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має. 27. А ворогів моїх, тих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.

28. Сказавши це, Ісус пішов попереду, здіймаючись до Єрусалиму.

Прп. Спиридона, чудотв., єп. Трімитійського
Лк. 95 зач.; 19, 12-28

Основний термін сьогоднішнього уривку: (βασιλεία) – базілейа, тобто царство. І сьогоднішній уривок вартує розпочати читати з Лк 19,11, бо тоді бачимо контекст, у якому Христос розповідає цю притчу.

Сьогоднішній уривок (Лк 19,12-28) переносить нас у світ притч Ісуса, які завжди мали глибокий і часто викличний зміст. Ця притча про талант розповідається одразу після зустрічі Ісуса із Закхеєм, у той час, коли Він наближається до Єрусалиму. Це надзвичайно важливий контекст, бо багато людей думали, що Царство Боже ось-ось має з'явитися негайно. Вони очікували, що Ісус встановить Своє земне Царство. Проте Ісус намагається скоригувати їхні очікування, даючи їм зрозуміти, що Він дає час своїм послідовникам взяти відповідальність за світ та інших людей.

Притча починається з опису знатного чоловіка, який вирушає до далекої країни, щоб отримати собі царство й потім повернутися. Цей чоловік символізує Ісуса Христа. Він відходить до Отця, щоб прийняти Своє повне Царство, і обов'язково повернеться у славі.

Перед відходом він кличе десятьох своїх слуг і дає кожному по одній міні — великій сумі, що дорівнювала тримісячному заробітку робітника — і наказує їм: «Промишляйте ними, поки я повернуся», тобто ведіть бізнес, допоки я повернуся. Це ключова інструкція.

Що означає ця «міна» для нас сьогодні? Міна символізує дари, здібності, ресурси — все те, що Бог довірив нам. І наказ від Господа ми отримали такий самий: «провадьте бізнес!» Цей наказ не про накопичення багатств, а про якісне використання всього, що нам дано, для розширення Божого Царства.

Далі притча описує три типи слуг. Двоє перших слуг є прикладом вірності та працьовитості. Перший, отримавши одну міну, заробив десять. Другий — п'ять. Коли Цар повертається, вони отримують похвалу. Їхня винагорода пропорційна їхній вірності та ефективності у використанні довіреного. Це показує, що вірність у малому веде до більшої відповідальності та благословення у Царстві Божому.

Але є й третій слуга, який приходить і каже: «Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці, бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв». Цей слуга не просто лінивий, але має спотворене уявлення про свого Господаря. Він бачить Його жорстоким, вимогливим і несправедливим. Його надуманий страх паралізував його. Він не використав довірену йому міну, нічого не заробив. І його виправдання показує його серце: він не довіряв Господарю, він не розумів Його благодаті, а лише боявся Його суворості.

Відповідь Царя була жорстка: він засуджує спосіб мислення і дії цього слуги, а більше того, наказує забрати у нього міну і віддати тому, хто мав десять. Ця остання фраза є глибокою істиною. Вона говорить про духовний принцип: хто використовує те, що йому дано, той отримує більше. Хто не використовує, той втрачає навіть те, що має. Це не про суворість Бога, а про принцип відповідальності та зростання. Бог дає нам дари не для того, щоб ми їх ховали, а щоб примножували їх для Його слави і для блага ближніх.

Зміст керигми: Христос воскрес, Він вознісся, Він сидить праворуч Отця, і Він повернеться знову у славі, щоб судити живих і мертвих. І до Його повернення ми є Його слугами, яким довірені «справи». Ми не можемо просто чекати, ми маємо працювати, використовувати наші дари, щоб свідчити про Нього, служити ближнім, розбудовувати Церкву, жити святим життям. Наша віра не може бути пасивною. Вона є динамічною, активною, що проявляється у служінні.

Ісус також згадує, що громадяни ненавиділи Його і не хотіли, щоб Він був їхнім Царем. Це вказує на відкидання Ісуса світом, який не бажає підкорятися Його правлінню. Але Він повернеться як Цар, і тоді Його вороги будуть знищені. Ця частина притчі є суворим нагадуванням про те, що наше рішення щодо Христа має вічні наслідки.

Керигма цієї притчі: Ісус Христос — наш Цар, Який пішов, але повернеться. Він довірив нам Свої дари і очікує, що ми будемо вірно їх використовувати для Його Царства. Коли Він повернеться, Він буде судити нас за нашу вірність. Тому зараз час діяти, час жити для Нього, бо час Його повернення невідомий.

Запитаймо себе: Чи віримо ми в Царя, що повернеться? І якщо так, то як ця віра впливає на те, як ми використовуємо "міни", довірені нам сьогодні? Які «міни» (дари, здібності, можливості, ресурси) Бог довірив особисто мені? Як я їх використовую для Його Царства? Чи не маю я спотвореного уявлення про Бога, яке паралізує мене і заважає плідно використовувати те, що Він мені дав (наприклад, страх, що Він надто суворий, або думку, що я нездатен щось зробити)?

Подякуймо Богові, який здатний змінити мої пріоритети, рішення та повсякденне життя одразу сьогодні. Амінь.

Слово благовісника