Святе Письмо з розважанням на 14 грудня

До Колосян послання святого апостола Павла читáння.

Кол. 257 зач.; 3, 4-11.

4. Браття, коли Христос, ваше життя, явиться, тоді й ви з ним явитесь у славі.

5. Умертвляйте, отже, ваші земні члени: розпусту, нечистоту, пристрасті, лиху похіть, зажерливість, тобто бовванопоклонство. 6. За все це падає гнів Божий на неслухняних, 7. між яким і ви колись ходили, коли жили між ними.

8. А тепер відкиньте й ви все те геть від себе: гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст. 9. Не говоріть неправди один одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами 10. й одягнулися в нову, що, йдучи до досконалого пізнання, відновляється за подобою свого Творця. 11. Тому немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного, а все й у всьому – Христос.

а й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар і каже до слуги свого:

– Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.

22. Озвався слуга:

– Пане, сталось як ти велів, і ще є місця.

23. Сказав пан до слуги:

– Піди на шляхи та огорожі й силуй їх увійти, щоб дім мій наповнився. 24. Кажу бо вам: ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері.

(Бо багато покликаних, та мало вибраних).

Неділя 27-ма по Зісланні Святого Духа
 Свв. мчч. Тирса, Левкія, Филимона, Аполлонія й Каленика
 Лк. 76 зач.; 14, 16–24

Сьогоднішнє Євангеліє (Лк 14,16–24) розповідає притчу Ісуса про великий бенкет. Центральний термін цього уривка — δεῖπνον μέγα (14,16), тобто «дейпнон мега» — великий бенкет.

Ісус розповідає про одного чоловіка, який готує великий бенкет і запрошує багатьох. Проте це не просто вечеря, а бенкет — символ радості, достатку і спілкування. Цей бенкет є образом Царства Божого, де наш Небесний Отець кличе всіх до спільного святкування з Ним, до повноти життя, до радості, яка перевершує будь-яке земне задоволення.

Бог є Тим, хто ініціює. Він є Господарем, який приготував усе. Він не чекає, поки кожен приготує себе або вирішить, що він нарешті готовий. Він ділиться Своїм запрошенням. І це запрошення — не примус, а дар.

Цікаво, що коли настав час бенкету і слуга покликав запрошених, ті почали відмовлятися, вигадуючи різні виправдання: «Поле купив», «п’ять пар волів купив», «я одружився». Ці виправдання лише здаються логічними, навіть «діловими». Проте всі вони, хоча й різні, мають спільну рису — питання пріоритетів. Люди ставлять свої особисті інтереси й тимчасові справи вище за особисте Боже запрошення.

Вони відмовляються від радості, від спільності з Господарем, від того, що вже було приготовлено для них.

Що робить Господар? Він розгнівався, але Його гнів — не руйнівний, а такий, що прагне наповнити бенкет. Він каже слузі: «Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих», а згодом знову: «Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився».

І тут ми бачимо центральний пункт керигми: Боже запрошення завжди звернене до всіх. Ті, кого вважали негідними й відкинутими — убогі, каліки, сліпі, кульгаві — тепер стають першими в черзі. Це яскраво ілюструє універсальність Божої любові та благодаті.

Ця притча є проповіддю про Божу ініціативу, Його щедрість і нашу свободу вибору. Вона нагадує нам, що Царство Боже вже тут, воно готове, і двері відкриті для кожного з нас. Але від нас залежить, чи приймемо ми це запрошення, чи відкинемо його заради власних «бізнес-інтересів».

Ми покликані не вигадувати виправдань, а з радістю відгукнутися на заклик Господаря, щоб насолодитися Його присутністю, Його любов’ю та Його благодаттю.

Запитаймо себе, щоб актуалізувати цей уривок у нашому житті: яке «поле», «віл» або «шлюб» у моєму житті найбільше відволікає мене від прийняття Божого запрошення? Наскільки я усвідомлюю, що Боже запрошення до мене є Його величезним даром, а не тим, на що я маю право? Кого я можу «запросити» до Божого бенкету у своєму житті?

Подякуймо Богові, що кличе всіх, особливо тих, хто вважається відкинутим чи негідним, тобто нас із вами. Амінь.

Слово благовісника