Святе Письмо з розважанням на 29 грудня

До Євреїв послання святого апостола Павла читáння.

Євр. 319 зач.; 8, 7-13.

7. Браття, коли б перший завіт був бездоганний, другий не був би потрібний. 8. Бо Господь, докоряючи їм каже:

Ось надходять дні, каже Господь,

і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт:

9. не за союзом, що я уклав був з їхніми батьками

в день, коли я взяв їх був за руку,

щоб вивести з єгипетської землі.

А що вони мого завіту не додержали,

я їх покинув, говорить Господь.

10. Ось той союз, що я зроблю з домом Ізраїля

по тих днях, каже Господь:

я покладу мої закони їм на ум

і напишу їх у них на серці,

і буду їм Богом, і вони будуть моїм народом.

11. Ніхто не матиме потреби навчати свого ближнього,

і ніхто – свого брата, кажучи: пізнай Господа.

Усі бо вони, від найменшого до найбільшого,

будуть мене знати.

12. Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливости

і їхніх гріхів не буду згадувати більше.

13. Коли ж він каже: новий, тим робить перший старим. А те, що стало старим і дряхлим, врешті зникає.

Від Марка святого Євангелія читáння.

Мр. 33 зач. 8, 11-21.

11. Одного разу вийшли фарисеї і стали сперечатися з Ісусом, і вимагали від нього знаку з неба, спокушаючи його. 12. Зітхнув він важко з глибини серця й каже:

– Чого цей рід вимагає знаку? Істинно кажу вам: не дасться цьому родові знаку!

13. І покинувши їх, знову сів у човен, і поплив на той бік.

14. Учні ж забули взяти хліба – мали з собою лиш один хліб у човні. 15. Він остерігав їх, кажучи:

– Глядіть, бережіться закваски фарисейської та Іродової!

16. І вони стали говорити між собою про те, що не мають хліба. 17. Ісус, довідавшись про те, каже до них:

– Чого говорите між собою, що не маєте хліба? Невже ви іще не розумієте й не тямите ? Невже у вас іще нечуле серце? 18. Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? 19. Не пам'ятаєте, як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки кошів, повних куснів, ви зібрали?

– Дванадцять, – кажуть йому.

20. – А коли я розламав сім хлібів на чотири тисячі, скільки кошів куснів ви зібрали?

– Сім, – кажуть.

21. І він сказав їм:

– Іще не розумієте?

Свв. немовлят, за Христа вбитих у Вифлеємі
Прп. Маркелла, ігум. монастиря невсипущих
Мр. 33 зач.; 8, 11–21.

Сьогодні центральним терміном в уривку від Марка буде термін (σημεῖον) (8,11), семейон, тобто «знак». Цей уривок показує нам Ісуса, який зіштовхується зі спротивом фарисеїв та нерозумінням з боку Своїх учнів. Це не просто опис історичної події, а керигматична істина про важливість духовного зору та здатності шукати Христа та Його Царство.

Спочатку до Ісуса приходять фарисеї, які вимагають знаку з неба (Мр 8,11–12). Вони, як релігійні лідери, мали бути тими, хто впізнав Месію. Проте їхні серця були затверділими. Вони бачили чудеса Ісуса — зцілення, вигнання демонів, нагодування тисяч у Мр 6,30–44 та Мр 8,1–10, але все одно шукали якогось великого та надзвичайного знаку, який би задовольнив їхню вимогу. Ісус розуміє їхню сліпоту і відмовляється дати їм знак. Він немовби показує, що для тих, хто має закрите серце, жодні знаки не допоможуть. Христос уже об’явив Себе, а відмова Його прийняти є результатом не браку чи мізерності доказів, а радше духовної сліпоти великої частини народу.

Далі Ісус перетинає озеро зі Своїми учнями і попереджає їх, щоб береглися закваски фарисейської (Мр 8,15). Учні розуміють це буквально, думаючи про відсутність хліба. Вони, здається, забули про те, як Ісус щойно дивовижно нагодував тисячі людей лише кількома хлібинами!

Ісус дорікає їм за їхнє нерозуміння і відсутність віри (Мр 8,17–18). Він нагадує їм про ці чудеса, підкреслюючи, скільки кошиків із залишками було зібрано (Мр 8,19–20). Цим Ісус хоче, щоб вони зрозуміли глибший сенс: що Він є Хлібом життя, і лише Він має владу не лише нагодувати їх фізично, але й духовно. Закваска фарисеїв — це лицемірність, показове дотримання закону без внутрішньої трансформації. Закваска Ірода — це його політичні інтриги, вбивства та прагнення земної влади. Обидві ці закваски роз’їдають істину і відводять від Бога.

Керигматичний зміст у цьому уривку наступний: Ісус — не просто чудотворець, а Той, хто дає Хліб життя. Він здатний задовольнити всі наші потреби, але ми маємо вміти Його розпізнати. Водночас величезною є небезпека духовної сліпоти найближчих послідовників Христа. Ми повинні постійно перевіряти своє серце, щоб не дозволити лицемірній та владній «заквасці» затьмарити наше сприйняття Христа і світу. Навіть після всіх чудес і навчань учні ще не «зрозуміли» (Мр 8,21). Це показує, що шлях до глибокого розуміння Христа є процесом, який вимагає відкритого серця і постійного пошуку Його присутності у світі.

Запитаймо себе: які знаки ми шукаємо, щоб підтвердити Божу присутність у нашому житті? І скільки знаків ми не помічаємо? Яка закваска сучасного світу (лицемірство, консумеризм, прагнення влади) заважає нам по-справжньому бачити Христа?

Подякуймо Богові, який пригадує нам про «справжній Хліб», здатний нагодувати тисячі. Нехай цей Хліб — Пресвята Євхаристія — зміцнить нашу віру, щоб ми змогли Його бачити. Амінь.

Слово благовісника