Наслідки? А їх багато.
За своєю природою жіноча репродуктивна система має чотири основні функції: 1) забезпечувати дозрівання яйцеклітин, 2) синтезувати й продукувати статеві гормони, 3) творити сприятливі умови для виживання та проходження сперматозоїдів до фаллопієвих труб у період наближення і настання овуляції, 4) забезпечити найкращі умови для зачаття і для того, щоб ембріон міг прищепитися в лоні жінки та щоб вагітність проходила добре.
Кожен менструальний цикл – це складний гармонійний процес чергування різних подій в організмі жінки, який спрямований на те, щоб прийняти нове життя. Об’єднуючим фактором, який творить комунікацію та правильне чергування усіх цих процесів, є концентрація в організмі відповідних статевих гормонів. Саме їх наявність спонукає кожен елемент репродуктивної системи виконувати свою властиву функцію: продукувати слиз, спонукати дозрівання та вихід яйцеклітини, готувати ендометрій (внутрішня слизова оболонка матки), щоб ембріон міг там прищепитися, втриматися і розвиватися тощо.
Різні гормональні засоби, які пропонує фармацевтична індустрія для запобігання вагітності, спрямовані на те, щоб зруйнувати цей гармонійний процес. Такі засоби необхідно віднести до категорії засобів змішаної дії. Ці препарати містять синтетичні жіночі гормони, концентрація яких у крові є вищою за наявність власних жіночих статевих гормонів. Такі засоби помітно змінюють природну гормональну динаміку, впливають на хід різних процесів у жіночому організмі.
Основне завдання даних засобів – це блокування яйників, щоб вони не виконували своєї функції, тобто не продукували здорових і здатних до запліднення яйцеклітин. Ось тут є контрацептивний ефект даних препаратів. Однак, фактичне блокування яйників відбувається у середньому лише в половині циклів, тому нерідко трапляється, що яйцеклітина таки дозріває та виходить із яйника. Тобто, ймовірність завагітніти є досить високою. Але якщо в тому періоді жінка мала статевий акт, то це ще не означає, що за кілька тижнів вона зауважить свою завагітність. На перешкоді цьому стане додатковий (не другорядний!) вплив гормональних препаратів на інші частини жіночої репродуктивної системи: зокрема, вони також впливають на слизову оболонку самої матки. У звичайному ритмі перед овуляцією стінки матки перетворюються у середовище, сприятливе для прищеплення ембріона після того, як він спускається сюди по фаллопієвих трубах. Натомість штучні гормони покликані «осушити» ендометрій та вчинити його ворожим до зачатого життя. Навіть якщо і відбудеться зачаття, то ембріон не має шансів прищепитися і розвиватися в лоні жінки. Він гине на ранній стадії. Відбувається аборт. Щоправда, жінка цього й не зауважить… Ось це і є ранньоабортивний ефект гормональних препаратів.
Усі засоби для запобігання вагітності в більшій чи меншій мірі впливають на кожен компонент репродуктивної системи жінки. Ми казали, що ця система за своєю природою спрямована на те, щоб прийняти життя і сприяти йому. Натомість під впливом гормональних препаратів ці органи починають діяти проти життя – на всіх етапах менструального циклу відбуваються зміни не стільки проти зачаття, скільки за видворення зачатого життя з лона матері. Виглядає так, ніби саме це є основна ціль дії гормональних препаратів – вчинити жіночий організм негостинним, а навіть ворожим до життя!
Наслідки? А їх багато. Ось один із них. Наслідком тривалого вживання гормональних препаратів може стати неплідність чи ускладнення, коли жінка нарешті захоче завагітніти. Це очевидно. Адже якщо ці препарати постійно порушують і блокують нормальне функціонування різних компонентів жіночої репродуктивної системи, то наслідком може стати те, що вони ніколи вже не відновлять своєї функції. Таким чином дані засоби перетворюють здорову жінку на неплідну і хвору людину…
Фото: maima.com.ua
ЩОДО ВПЛИВУ ГОРМОНАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ОВУЛЯЦІЮ МОЖНА ПОДАТИ ТАКУ ІНФОРМАЦІЮ:
На фоні приймання гормональних контрацептивів досить часто трапляється овуляція. Цей феномен відомий як овуляція прориву (break-through ovulation). Найчастіше таке відбувається при застосуванні однокомпонентних прогестагенових контрацептивів. Деякі гормональні контрацептиви (“міні-таблетки” чи посткоїтальні контрацептиви, наприклад, постінор) на загал неспроможні досягнути блокування овуляції.
Для того, щоб абсолютно заблокувати овуляцію, препарат повинен містити дуже високу дозу штучних гормонів. Очевидно, це мало б багато побічних шкідливих ефектів на організм жінки. Тому в цих препаратах доза гормонів є нижчою, що збільшує ймовірність того, що таки відбудеться овуляція. Однак, цієї дози гормонів достатньо, щоб порушувати функцію фаллопієвих труб і щоб змінити структуру ендометрію – ця дія спрямована вже на ембріон, а не на овуляцію.
(Джерело: Зореслава Городенчук, Похмурі тіні велетня на глиняних ногах, або факти з історії одного cумнівного експерименту. Див.: http://www.family-institute.org.ua/tl_files/nashi%20vydannia/visnyk%203/st6%20v3.pdf)
Див. також:
Элио Cгречча, Виктор Тамбоне, Биоэтика. Учебник, Библейско-богословский Институт Св. Апостола андрея, Москва 2001, стт. 212-213. (Можна знайти в інтернеті для ознайомлення)
Плідність – дар і завдання: Навчальний посібник з методу розпізнавання плідності / Упорядник О. Кука, Львів «Колесо» 2007.
Giorgia Brambilla, Quello che i ginecologi non dicono sui contraccettivi. (Див.: http://www.informasalus.it/it/articoli/ginecologi-contraccettivi.php)
А ще свідченням того, що гормональні препарати не блокують повністю можливість дозрівання яйцеклітини та відповідно овуляції служить такий факт. В описі дії гормональних препаратів, які подано в різних «заохочуючи» джерелах та інструкціях, завжди говориться про їхній деструктивний вплив на внутрішню оболонку матки – де саме і мала б пройти імплантація ембріона в тому випадку, якщо б зачаття таки відбулося. Очевидно, тут ця інформація подається як додаткова гарантія, що жінка не буде вагітною. Але разом з тим цей факт є свідченням того, що сам виробник чи лікарі є свідомі, що приймання даних препаратів не може повністю заблокувати овуляцію.