Ще минулої осені, якось глибоко торкнуло мою душу одне дерево… Поступово листя на ньому жовтіло, потім червоніло від постійного перебування під сонцем, і цими кольорами милувало душу…, а згодом коли надворі починало холодніти, та дощі ставали частішими, листя починало опадати. Мені часто приходилось проходити повз те дерево. Якось, одного дня, на цьому дереві зовсім не залишилось листя; воно опустіло, стало зовсім голе. І в той момент, Господь промовив через образ цього дерева! Листя – це як покоління людей! Одне – відмирає, а інше – народжується!
Дивно, однак цієї осені знову подивилась на дерево, і думка моя була поведена далі в роздумування…
Якщо листя – це покоління людства, то що ж є деревом? стовбуром, з якого народжується нове листя, черпаючи з нього життєві сили? І тут, ніщо видиме не приходить на думку, лише – невидиме Дерево, яке кожного разу дає життя і продовжує його у кожній новій людині! Цікаво, що листя, яке родиться з одного дерева, за своєю природою є подібне, хоч різниться одне від одного розміром, відтінком кольору, розкладкою жилок, чи тривалістю життя. Ніколи, на дереві, наприклад, клена, не може вирости листя дуба. Кожне дерево ростить те листя, яке закладено в його природі. Ось так і з людством. Якщо людина родиться з невидимого Дерева, яким є Христос, то мала б черпати з Його життєдайних сил, проникнутись Його життям, Його мисленням; мала б дозволяти Його рисам входити в своє життя і перемінювати себе, уподібнюючи до того Дерева, з якого родиться. Таким чином кожен з нас дозволятиме Христові здійснювати у нас цей образ, відтворювати у нас ту духовну природу, з якої природньо ми народились так, як кленове листя родиться з дерева клена. Ось так і кожен листок-християнин родиться з Дерева-Христа!
Чим більше кожен листок черпатиме з того самого Дерева Любові, Правди, Справедливості, Милосердя, Чесності…, і всього того, що є Добром, тим більше уподібнюватиметься до того Дерева і в ньому відображатимуться ці самі риси, що й в його Дереві, так ці листки знаходитимуть подібність між собою, і впізнаватимуть одне одного згідно тих внутрішніх, духовних рис, в яких вони покликані зрости під час подарованого їм життя на землі!
