Ті, хто знають мене ближче, знають і Сашка. Але мало хто знає, що в нього є брат. І скажімо так, брат проблемний. Це все сталось саме з ним. Його звати Микола. Також мало хто знає, що батьки Сашка (і Миколи) пиячили. Через що в дитинстві Сашко та Микола були змушені тікати з дому і спочатку жили на вулиці, а потім в інтернаті.
Про маму, яка хворіла на рак шлунка, я писав два роки тому, – і багато хто зі фейсбук-спільноти допомагав коштами, щоб могти купити ліки, а потім вже і для похорону. Одним словом, батьки померли від алкоголю.
Для багатьох тема алкоголізму далека і незрозуміла, для мене також. Так склалося, що брат Сашка, Микола, був залежний від алкоголю теж. Він лікувався в реабілітаційних центрах, але коли повертався до Києва – знову зривався.
І єдина людина, яка витягала його з всіх алкохалеп – це був його брат, а мій друг Сашко. Для мене це є приклад справжньої опіки – не відмовитись від проблемного брата, а намагатись його якось витягнути з залежності.
Коли єдина найрідніша людина є залежною, це непросто і часто доводить до відчаю. Але здаватися не можна.
Цього разу коли Микола зірвався і знову був п’яний, він впав і заснув на морозі. Ви знаєте, які недавно морози були. Одним словом, він відморозив собі ногу.
Добрим моментом в цій історії є те, що його помітили копи і забрали з собою. Тому він не замерз повністю і залишився живим. Копи просто не були байдужими.
Однак ногу Микола обмрозив. Коли він звернувся в лікарню – йому сказали, що, швидше за все, треба буде ампутувати, але не поклали в палату, а сказали прийти завтра. Ну бо свята. Хоча фактично свята закінчились, але навіть якби і не закінчились – його мусили прийняти одразу на лікування, але цього не зробили.
Вчора ми поїхали класти його в лікарню. З однієї нас направили в іншу – обласну, де його і оформили.
Щодо ампутації сказали – 50 на 50. І як на мене це дуже обнадійливо.
Ми купили ліків десь на 1000 гривень. А це тільки перший день.
Ця історія дивна. З дуже різними героями. Деморалізованим Миколою, його братом Сашком – який опікується і не втрачає надії, копами – які виконали свої обов’язки, лікар’я, який не прийняв одразу пацієнта, виправдовуючись святами – ну бо навіщо йому ще одна запара наніч з “бомжем”?
Я знаю, що зараз є багато кому допомагати, і більш достойним людям, ніж Микола. Але є така історія. Неоднозначна і непроста. Але саме така.
І ми взялись допомогти йому – ну бо треба. Купувати ліки, фрукти і багато іншого…
Ми віримо, що людина, хвора на алкоголізм теж є особистістю. І ми хочемо і будемо молитися за те, аби ногу не треба було відрізати.
Я свідомий, що проблема Миколи не лише в нозі. Але я вірю в чуда. Особливо в час Різдва. А також я вірю в добре серце людини.
Допомогти на лікування можна через брата Миколи Олександра
4149625811694007 Бeрнадзкий Олeксандр, рахунок картки “ПриватБанку”
