Повертаючись сьогодні ввечері зі Львова, напередодні чергової довготривалої поїздки туди, куди кличе Бог, зрозумів, що в Україні сонце заходить по-особливому. Надзвичайно і неповторно, кожен захід сонця тут особливий, бо це вдома, в Україні.
Літо має здатність пролітати з шаленою швидкістю: особливо серпень. Якщо у червні літо лише починає набирати оберти, у липні входить у свій гарячий ритм, то в серпні воно летить.
Так і мій український серпень пролетів у шаленому ритмі подій, зустрічей, поїздок, різних нових облич. Безліч планів, зустрічей та подій таки вдалися, та дещо таки залишилося в захмарних мріях. Але на завершення цього українського серпня є за що подякувати…
Подякувати за превеликі Божі дари і надзвичайно велику довіру і любов та незлічені дари Святого Духа. Подякувати за друзів, у колі яких забуваєш про всі негаразди і можеш подуріти як колись та насміятися вдосталь, ділячись жартами, яких нікому крім нас не зрозуміти. Подякувати за дім та батьків, які чекають та виглядають, і для яких ми завжди маленькі діти. Подякувати за всі шалені події, які втомлюють, витискають з тебе всі соки, але роблять тебе щасливими, і про які згадую сьогодні з приємною усмішкою… Можна ще віднайти багато речей, подій, зустрічей та людей за яких хочеться подякувати у цей серпневий захід сонця, у це завершення літа.
А в Україні сонце заходить по-особливому… І цей захід сонця нагадує, що літо пролітає, і вже скоро буде осінь, а за нею прийде зима, після якої настане весна, і знову літо нас закрутить у своєму коловороті подій…
А в Україні сонце заходить по-особливому… Боже, благослови Україну, даруй їй мир. Боже, твій мир є пречудовий, дай його кожному знедоленому українцю! Боже, дякую Тобі, що провів цей шалений серпень тут, в Україні!
Фото Skyscrapercity.com
