Біблійна Школа #006 Лк 1:34-38

Інші дописи автора

        Біблійна Школа #006 Лк 1:34-38

        Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!
        (Лк 1:38)

        Вступ
        Слава Ісусу Христу! Шановний читачу 🙂 Продовжуємо заняття в нашій Біблійній Школі!

        Щотижня ми публікуватимемо коментарі на черговий уривок з Євангелія від Луки. Ця подорож ні до чого Тебе не зобов’язує – жодних іспитів чи звітності, Ти можеш розпочати її з будь-якого уривку, призупинити і згодом продовжити – згідно з Твоїм бажанням (адже в кожного з нас – свій темп та стиль навчання) 🙂 ці матеріали завжди чекатимуть Тебе тут!

        Також чекаємо Твоїх відгуків, роздумів чи побажань у коментарях (або мені особисто на поштову скриньку)

        А ще, запрошуємо у Біблійну Школу на Facebook – таким чином будеш в курсі новин, обговорень та спільноти.

        Як цим користуватись?
        Пропонуємо Тобі наступний план біблійного розважання в стилі lectio divina:

        1) Помолись Богові у намірі доброго розважання над уривком: “Царю Небесний…”, “Засвіти в серцях наших…”

        Засвіти в серцях наших...
        Засвіти в серцях наших, чоловіколюбче Владико, нетлінне світло Твого богопізнання і відкрий очі нашого ума, щоб ми розуміли Твої євангельські проповідування. Вклади в нас і страх блаженних Твоїх заповідей, щоб ми, перемігши всі тілесні похоті, провадили духовне життя, думаючи і діючи все, що угодне Тобі, бо Ти є просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу віддаємо з безначальним Твоїм Отцем, і пресвятим і благим і животворящим Твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
        [_/su_spoiler]

        2) Прочитай даний уривок з Євангеліє один чи декілька разів, повільно, виразно та вдумливо, якщо є можливість - читай вголос.
        3) Переглянь коментарі до цього уривку: часто в них можна відшукати пояснення незрозумілої ситуації, добру натхнену пораду, чи просто цікаву інформацію щодо уривку.
        4) Розважай над прочитаним. Задай собі питання:
        - що Бог хоче сказати мені цим уривком?
        - де я бачу себе в цьому уривку?
        - чи не нагадує цей уривок щось із мого життя?
        5) На закінчення, подякуй Богові молитвою за добре розважання.

        Можеш проводити такі розважання на самоті, якщо так Тобі затишніше, або навпаки: з родиною, спільнотою чи з друзями - разом з кимось розважання можуть бути значно глибшими та цікавішими!

        Уривок
        2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
        2.2.2) Гавриїл благовістить Марії про народження Ісуса – 2 (Лк 1:34-38)

        34. А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?”
        35. Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий.
        36. Ось твоя родичка Єлисавета – вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною;
        37. нічого бо немає неможливого в Бога.”
        38. Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї.
        Євангеліє від Луки, розділ 1, вірші 18-25, переклад Хоменка

        Коментар: св. Отців Церкви
        Збірка коментарів авторитетних святих та богословів ранньої Церкви (I-VIII ст.), в більшій мірі відповідають Східній традиції, є більш емоційними, яскравими та наповненими любов’ю до Бога. Переклад з англійської – Мар’яна Довганика та Максима Гонтара за виданням Ancient Christian Commentary on Scripture: New Testament III, Luke 3rd ed. Edition (2003)

        2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
        2.2.2) Гавриїл благовістить Марії про народження Ісуса – 2 (Лк 1:34-38)

        Огляд: У безперервності з чудесними народженнями Старого Заповіту, зачаття і народження Ісуса перевищує усі інтерпретації (Папа Лев І). Але на відміну від Захарії, подив Марії не пронизаний скептицизмом. Питання Марії випливає з її обітниці дівоцтва (Августин), розважання над божественною таємницею народження від діви (Амвросій Медіоланський). Це Гавриїл, хто повинен відчувати благоговійний трепет перед Марією, а не Марія перед Гавриїлом, тому що вона тепер носить у своєму лоні одвічного Сина Божого (Феофан). Гавриїл говорить про те, що Святий Дух сходить на Марію, чинячи її Матір’ю (Пруденцій). Це прообраз нашого переродження до нового життя і оновлення цілого людства (Петро Хрисолог), лоно Марії як вода для хрищення (Папа Лев І). Народження Ісуса в невинності звільняє нас, тому що стається через Духа, а не через тілесну хіть (Августин). Це Святий Дух робить Марію плідною (Пруденцій). Цей самий Дух ширяв над водами і породив Творіння (Бут 1:2). Присутність Ягве у хмарі затінила Скинію і слава Ягве наповнила її (Вих 40:35) (Єфрем Сирин). Позаяк Марія носить цю святу Дитину у своєму лоні, тепер вона представляє Храм, Скинію і Ковчег Завіту (Феофан). І так само як Дух сходить на Марію, щоби спричинити зачаття Христа, так само Дух сходить на хліб і вино, щоби приготувати страву нового творіння, закликаючи до розуму ранніх християн, щоб вірні приймали Тіло і Кров Христа у свої тіла через Святе Причастя (Іван Дамаскин). Як родичі Єлизавети, яка походила з племені Аарона, царський рід Марії ведеться з дому Давида, і зі священничого боку, з дому Леві, тому її Син є одночасно Царем і Священиком (Беда Преподобний). Через свою покірність вона змінює на протилежне непослух Єви, так що перше падіння діви через спокусу ангела долається відповіддю, повною віри, що вірить у слова іншого ангела (Іриней).

        1:34-35 Зачаття Ісуса і інші ознаки Месії

        Перевищує всяке розуміння. Папа Лев І: Але народження нашого Господа Ісуса Христа перевищує всяке розуміння і йде далі за будь-який прецедент (Папа Лев І, Проповідь 30.4.2).

        Маріїна клятва невинності. Августин: Справді, її цнота була сама по собі прекрасніша і приємніша, тому що Христос, у своєму зачатті, сам від себе не віднімав те, що оберігав від осквернення людьми; але, перед тим як Він був зачатий, Він обрав собі ту, котра вже була цілком посвячена Богові і від якої Він міг би народитися. (Августин, Свята Цнотливість 4).

        Різдво у дівстві – божественна таємниця. Амвросій Медіоланський: Тут здається, ніби Марія зневірилася, однак, якщо придивитися уважніше, було б неправильним, якби обрана, щоб носити єдинородного Сина Божого, була без віри. І як це може бути? Хоча їй і цілком уділяється найбільший привілей Матері, як може бути так, що Захарію, який не увірував, було покарано мовчанням, а Марію, якби вона не увірувала, було би піднесено сходженням Духа Святого? Але з більшими привілеями, також мусить у ній бути більша віра. Марія мусить одночасно вірити але і не зазіхати необачно (на особливе становище). Вона повинна вірити ангелу, але не зазіхати на Божі справи. Також, не є легко знати “таємницю, яка була прихована від вічності з Богом” (Еф 3:9, пор. Кол 1:26), чого теж не могли знати найвищі Сили. Тим не менше, вона не відкидає віри, не відмовляється від обов’язку, але упокорює свою волю і обіцяє послух. Справді, коли вона сказала: “Як це можливо?”, вона не сумнівалася у сповненні, але думала над природою цього самого сповнення (Амвросій Медіоланський, Тлумачення Євангелія від Луки 2.14).

        Гавриїл мав би боятися Марію, а не Марія Гавриїла. Феофан: Богоматір: Поясни мені, як я, діва, носитиму Його? Ангел: Ти хочеш взнати від мене, як станеться зачаття, Діво, але це поза всяким розумінням! Святий Дух затінить тебе своєю творчою силою і зробить так, що це здійсниться! Богоматір: моя матір Єва, коли прийняла пропозицію змія, була відлучена від божественного світла. Тому я боюся твого дивного привітання, тому що переживаю, щоби і я не впала. Ангел: Я посланий як Божий посланець, щоби об’явити тобі божественну волю. Чому ти мене боїшся, о Непорочна? Я радше боюся тебе! Чому ти стоїш в страху переді мною, о Пані, перед тим, який стоїть у побожномі страсі перед тобою? (Феофан, Канон Благовіщення).

        Дух, що чинить Матір’ю. Пруденцій:
        Він мусів бути відкупленим: мій Дух зійшов
        І запліднив тіло, зроблене з пилу
        Божественною природою; Бог прийняв
        людськість, поєднуючи її з божественністю,
        І запалив у серцях людей нову любов до мене.
        (Пруденцій, Проти схизм 2.265-69).

        Різдво Ісуса є провісником нашого переродження у нове життя. Петро Хрисолог: “Той, хто народився від Святого Духа”. Саме таким чином Христос народився для вас, так Він може змінити вашу власну манеру народження … Раніше смерть очікувала на вас як західнє сонце вашого життя; Він хоче, щоби ви мали нове народження життя. “Той, хто народився від Святого Духа Діви Марії”. Де Дух зачинає, і Діва народжує, все, що здійснюється, є божественним; ніщо з цього не є просто людським (Петро Хрисолог, Проповідь 57).

        Вода Хрищення – як Лоно Діви. Папа Лев І: Кожен є учасником цього духовного начала переродження. Для кожного, коли він перероджується, вода хрищення – як лоно Діви, і той самий Святий Дух наповняє купель, який наповнив Діву, так що гріх, який це святе зачаття перемогло, може бути змитий містичним омиванням (Папа Лев І, Проповідь 24.3).

        Свобода через народження у дівстві. Августин: Перший грішник, перший правопорушник, зачав грішників, схильних до смерті. Щоби вилікувати їх, Спаситель прийшов від Діви; тому що Він не прийшов до тебе шляхом, яким ти прийшов, тому що Він не походить від сексуального пожадання чоловіка і жінки, цих кайданів похоті. Святий Дух, як сказано, зійде на тебе. Це було сказано до Діви, яка світилася вірою, а не кипіла плотською хіттю. Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього окриє тебе. Будучи окритою таким чином, як би вона могла кипіти тілесними бажаннями? Тому, позаяк Він не прийшов у цей світ так, як прийшов ти, Він звільняє тебе (Августин, Проповідь 153.14).

        Плідна святим духом. Пруденцій:
        Коли прихід Бога наближається, ангел Гавриїл йде
        Від високого трону Отця до дому Діви.
        “Маріє,” каже він, “Святий Дух зачне в тобі,
        І ти народиш Христа, о преславна Діво”.
        (Пруденцій, Сцени зі Священної Історії 25).

        Дух, що ширяє, освячує підупале Творіння. Єфрем Сирин: Це було доречно, щоби Архітектор всього Творіння прийшов і підняв рід, який занепав, і щоб Дух, що ширяє, освятив будівлі, які були нечисті. Так, якщо Прабатько довірив Синові суд, який перейшов до Нього, цілком очевидно, що Він довершить творіння людства і його переміну так само через Нього [свого Сина]. Він як живе вугілля, яке прийшло, щоби запалити терни і колючки (див Бут 3:18; Іс 9:18). Він замешкав у лоні і очистив його, і освятив місце родових мук і проклять (див Бут 3:16). Але вогонь, який побачив Мойсей, зволожував кущ (Вих 3:2-3) і опрісняв жир, так, щоби він не був запалений. У кущі можна побачити подобу афінованого золота, тому що його охопило полум’я, але він не згорає. Це сталося для того, щоби можна було знати, що живий вогонь, який має прийти вкінці, оводнює і зволожує тіло Діви, і зодягає його, як вогонь покриває кущ (Єфрем Сирин, Коментарі до Діатессарона Татіана 1.25).

        Тепер Марія представляє Храм, Скинію і Ковчег Завіту. Феофан: Ангел: Радуйся, Пані; радуйся, найчистіша Діво! Радуйся, Посудино, що вміщає Бога! Радуйся, Свічник світла, відновлення Адама і визволення Єви! Радуйся, свята Горо, сяюче Святилище! Радуйся, Чертог безсмертя! Богоматір: Зішестя Святого Духа очистило мою душу; воно освятило моє тіло; воно зробило мене Храмом, який вміщає Бога, божественно прикрашеною Скинією, живим Святилищем і чистою Матір’ю життя. Ангел: Я бачу тебе як Лампу з багатьма світлами; Чертогом, збудованим Богом! Непорочною Дівчиною, як Ковчег золота. Тепер ти отримала Того, хто дає Закон, і який через тебе благоволив змінити зіпсуту людську природу! (Феофан, Канон Благовіщення).

        Святий Дух приносить нове Творіння. Іван Дамаскин: І через звернення сила Святого Духа, що захмарює, стає зрошенням для цього нового Плоду. Для всіх речей, які б не робив Бог, Він робить це засобами Святого Духа, тому це завдяки засобам Духа ці речі здійснені з перевершенням природи і не можуть бути побачені інакше, як через віру. “Як це могло статися зі мною,” питає благословення Діва, “якщо я не знала мужа?” Архангел Гавриїл відповів, “Святий Дух зійде на тебе, і сила Всевишнього затінить тебе”. І тепер ви питаєтеся, як хліб стає тілом Христа, а вино і вода – кров’ю Христа. А я кажу вам, що Святий Дух сходить і творить ці речі, котрі є за межами опису та розуміння (Іван Дамаскин, Православна віра 4.13).

        1:36-38 Знак Марії та її відповідь віри

        Ісус зі священничого та царського племен. Беда Преподобний: Тепер, коли у світі з’явився Посередник між Богом і людством (1Тим 2:5), було дуже доречним, що Він походив з обидвох племен, тому що серед людства, яке Він прийняв, Він володітиме двома ролями: Священика і Царя (Беда Преподобний, Гомілія над Писанням 1.3).

        Покора Марії на противагу непослуху Єви. Іриней: Так Господь явно прийшов до самого себе. Народжений у порядку, який Він сам установив, якого сам зазнає, Він своєю покорою на дереві [хресному] відновлює і виправляє те, що було вчинене через непослух у зв’язку з іншим деревом. Сила тієї спокуси, через яку діва Єва, уже будучи заручена з чоловіком, безбожно спокусилася, була розбита, коли ангел у правді приніс добру новину Діві Марії, яка також через свої заручини уже належала чоловікові. Так само як Єву спокусив ангел, щоби вона відступилася від Бога, повставши проти Його Слова, так само Марія через слова ангела отримала щасливу новину, що вона носитиме Бога, дотримавши Його Слова. Перша спокусилася на непослух Богові і впала, але останню переконали послухатися Бога, тому Діва Марія може стати захисником Єви. Як рід людський був підданий смерті через вчинок діви, він [рід людський] був врятований через покору іншої, яка точно врівноважила все. Тому насправді гріх першого сотвореного чоловіка був замінений покутою першого Єдинородного, і мудрість змія була подолана простотою голуба, і кайдани, які прикували нас до рабства смерті, були розірвані (Іриней, Проти єресей 5.19-20).

        Коментар: Новий Єронімський
        Коментарі сучасних західних богословів, визнані в Католицькій Церкві як одні з найкращих сучасних коментарів (хоч їх і критикують за надмірну сухість, брак побожності та захоплення критикою текстів більше ніж власне богослів’ям). Переклад з англійської Максима Гонтара за виданням The New Jerome Biblical Commentary (1995)

        2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
        2.2.2) Гавриїл благовістить Марії про народження Ісуса – 2 (Лк 1:34-38)

        «Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?» (Лк 1:34). Запитання Марії перегукується із запитанням Захарії у Лк 1:18 “По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка моя на схилі свого віку”, таким чином Лука формує перехід до наступного етапу розповіді.

        «Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить» (Лк 1:35). Зачаття Марією є чистим дарунком від Бога Отця через силу Духа Святого.

        «Твоя родичка Єлисавета – вона також у своїй старості зачала сина» (Лк 1:36). Лука поєднює два проголошення і посилається на майбутні події Лк 1:39-56 (Марія у Єлисавети).

        «І оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною» (Лк 1:36). Черговим посиланням (Лк 1:24) на час вагітності Лука запрошує до роздумів над здійсненням пророцтва Даниїла: “Сімдесят седмиць призначено для твого народу і для твого святого міста, аж доки не буде кінець злу, не запечатають гріх і не спокутують беззаконство, та поки не буде приведено вічну справедливість, покладено печать на видіння та на пророків і помазано святе над святими. Тож знай і зрозумій: від виходу слова, щоб відбудувати Єрусалим до Помазаного князя – сім седмиць” (Дан 9:24-25).

        «Нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк 1:37). Натяк на проголошення народження Ісаака вторить темі Луки щодо того, що Бог створює щось із нічого. “Хіба для Господа є щось трудне? За рік в отій самій порі повернусь я до тебе, й Сара матиме сина” (див Бут 18:14).

        «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1:38). Марія з Назарету є зразком для віруючих і слугою що всім серцем відгукується на Божий задум. Її образ є предтечею серії образів у Євангеліє від Луки – жінок, грішників, малих людей, від яких ніхто не очікував ствердної відповіді на Боже одкровення.

        Коментар: о. Міхал Беднаж
        Коментарі о. Міхала Беднажа, відомого польського католицького священика, бібліїста, доктора богослів’я, викладача. Переклад з польської пані Ольги Цицик та Соломії Ясеницької за виданням Bierz i czytaj. Ewangelia św. Łukasza (1993)

        2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
        2.2.2) Гавриїл благовістить Марії про народження Ісуса – 2 (Лк 1:34-38)

        Пояснення
        Слова Марії не легко зрозуміти. Беззаперечно вона не сумнівається в можливість зачаття дитини (пор. Лк 1, 45). Що ж тоді криється в Її запитанні? Чи для Неї трудність полягає в тому, що заручена св. Йосифові, чи в тому, що склала обітницю чистоти? Дуже багато екзегетів кажуть, що Її сумнів полягає в тому, що склала обітницю чистоти. Все вказує на те, що в той час Вона думала про це.
        Для авторів Старого Завіту ідеальною є та жінка, яка має дітей, але також знаходимо сліди іншого підходу і розуміння. Для ізраїльтян, як також для інших семітських народів, дівицтво нареченої було надзвичайно важливою річчю (Бут. 24, 16), а його відсутність, чимсь дуже принижуючим (Вих. 22, 15-16; Втор. 22, 13-21; 2 Сам. 13, 2-18). Дівицтво дуже сильно цінувалося. В царських родинах дівиці носили особливий одяг, який вказував на їхню гідність (2 Сам. 13, 18). Тільки з поміж дівиць старозавітній священик мав право вибрати собі дружину (Лев. 21, 7. 13-14). У спільноті Кумран безженність чи незаміжність (целібат) вважалося за ідеал і за знак посвяти себе Богові. Війна між синами світла та синами темряви (7, 3-4) заохочує до утримання себе від статевих відносин, і контекст вказує на те, що цей наказ виникає з переконання, що Кумранська спільнота поєднана з ангелами. Тому їхнє життя має бути життям ангельським. Понад усе подружнє життя стається перешкодою для життя в спільноті, як також позбавляє духовної свободи.
        Св. Лука дуже уважний письменник. Він вживає у грецькій мові зворот «у ґіноско» (= «не знаю чоловіка») в абсолютному значенні. Це означає, що у випадку запитання Марії, йдеться про обітницю дівицтва. Однак в тому часі коли жила Марія, дівчина не могла залишитися самітною. Заручини давали їй набагато кращий статус. Правдоподібно Марія порозумілася зі св. Йосифом. Якщо хотіла жити цим ідеалом, потрібно було віддати себе в опіку чоловікові, який поділяв з нею таку саму ідею. Така ситуація здається дуже дивною, незважаючи на це, історично воно так і було. Важко повірити в те, що автори Євангелій видумали собі таку ситуацію. Марія не знала, як Вона може статись матір’ю Месії. Не відкидає того, що пропонує Їй ангел. Прагне переконатися, яка Божа воля. Вона не була особою, яка тільки пасивно виконує доручення.
        Питання Марії подібне до прохання Захарії (Лк. 1, 18). Однак в ньому видно також різницю. Захарія сумнівався в здійсненні обітниці і тому вимагав гарантії, а Марія не сумнівалася, вона тільки вказала на трудність чи радше просила про роз’яснення (Лк, 1, 34). Ангел відповів Їй вказуючи на Всемогутність Божу (Лк. 1, 35-37). Те, що станеться буде дією Святого Духа. В Старому Завіті зворот «Святий Дух» чи «Дух Бога» завжди вказує на потугу більшу від людської, яка може перемінити людину (1 Сам. 10, 6. 9). Святий Дух – це таїнственна сила, яка виходить від Бога. Біблія приписує Святому Духові надзвичайне діяння, яке інколи проявляється також в людях.
        Послання ангела підкреслюють велич Марії. Слова: «Сила Всевишнього отінить тебе», означають, що вона є живою Скинією в якій замешкає Бог. Дієслово «отінити» нагадує іменник «тінь, хмару». Хмара і тінь були символами присутності Бога і пригадували євреям стисло означену ідею. Як хмара покривала намет завіту, так Святий Дух покриває своєю тінню (Своїм отіненням) особу Марії. Ангел Гавриїл співставив Її із Скинею чи Ковчегом Завіту.
        Дівиче лоно Марії стається святилищем Бога, новим Найсвятішим Місцем (Святеє Святих). Тому дитина буде Святим, але не так як Самсон, Самуїл чи Іван Хреститель, але святістю абсолютно винятковою і властивою тільки Богові. Це буде результат цілком виняткової присутності Бога в лоні Матері Діви. Ангел хотів відкинути найменший сумнів і тому багатозначне поняття «Святий» сконкретизував за допомогою звороту «Син Божий», яких в нашому випадку має окреслене значення. Дитина, яка народиться називатиметься «Сином Божим!
        Марія не просила про знак, як це зробив Захарія (Лк. 1, 18), однак отримує його. Місія ангела до Марії об’єктивно Їй підтвердиться, навіть якщо Вона цього не потребувала, тому що повірила без жодного знаку (пор. Лк. 1, 45). Це знак чудесне зачаття в лоні Єлизавети, яка багато років була неплідною і вже є старою жінкою.
        Марія називає себе «слугинею». Слугиня – це не рабиня. Богові не потрібні раби, невільники, Йому потрібні вільні люди. Слуги в Біблії це ті, які прийняли і здійснили завдання, яке в біблійній історії доручив їм Господь.
        «Ось я слугиня Господня» – це вираз послуху Богові, а особливо акт віри в Його Слово, визнання віри в Бога, Котрий робить чуда, тобто робить те, що чисто по людськи не може статись. Це також готовність служити і цілковито віддати себе справам Господа.
        В цей спосіб Марія підписала «carte blanche» карт-бланш – згоду на всі майбутні події, розпочинаючи від Віфлеєму, через єгипетське вигнання і роки в Назареті, через хрест до славних таїнств. Що-небудь в майбутньому станеться, Я Твоя слугиня. Ось я готова для Твоїх наказів, розпоряджайся мною, як Своєю власністю. Належу до Тебе.

        Питання (скорочено)
        1. Благовіщення Діви Марії найкращий і найвеличніший у своїх наслідках діалог людини з Богом. Чому?
        2. Чи я є дорогою, якою Бог приходить до конкретної людини?
        3. Чи в мне є свідомість того, що благовіщення в житті є чимось звичайним, щоденним? Ми також маємо свої благовіщення.
        4. Чи усвідомлюю собі, що віра не може розвиватися без запитань?
        5. Діва Марія є прикладом прекрасного діалогу з Богом. Чи вмію почути голос Бога? Чи можу дати відповідь на той голос особистою співпрацею?

        Роздуми
        Діва Марія зрозуміла, ким буде Той, якому вона має статись матір’ю. Складає всю надію в Богові і в Його руки віддає свою долю. Це не значить, що в житті для неї все було зрозумілим і ясним. Вона не була всезнаючою, навіть якщо вже з перших хвилин свого життя обдарована надзвичайною ласкою. Вона нічого не знала наперед про своє життя, і що Її чекає в житті, також не знала власну участь в історії спасіння людства. До кінця не розуміла, Ким був Ісус, і не могла відразу зрозуміти все те, що Він говорив. Якщо св. Лука пише про Ісуса Дитятко що «зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2, 52), то тим більше це відноситься до Марії. «На кожному етапі Свого життя робила поступ з чесноти в чесноту, з ласки в ласку» (св. Людвік де Монфорт). Пречиста Діва Марія зразок для християнської спільноти. Вона, приклад для нас гідний до наслідування, не завдяки своєму життю, яке провадила або суспільно-культурному середовищі в якому Її життя проходило, але тому, «що в конкретній ситуації свого життя цілковито і з відчуттям відповідальності з’єдналася з Божою волею (пор. Лк 1, 38). І прийняла Його слово, роблячи його дієвим в собі. Її діяння оживлене любов’ю і бажанням служити, через що сталася першою і найдосконалішою Ученицею Христа, тому Вона є завжди і для всіх людей найкращим прикладом учнівства» (папа Павло УІ, Апостольська адгортація «Культ Марії»).
        Марія приклад для віруючою людини, яка з глибокою вірою приймає почуте Боже слово. Своїм довір’ям Божому слову Марія перевершує Сару, котра, почувши про своє материнство «щиро розсміялася» (Бут. 18, 12), бо не вірила в можливість реалізації обітниці. Тоді як Марія з вірою приймає почуті слова і згоджується з Божими намірами. Її глибоку віру можна порівняти з вірою Авраама, котрий заслужив собі на славний титул «Батька всіх віруючих» (Рим. 4, 11). Марія, подібно до патріарха, вірить в Бога, «що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало» (Рим. 4, 17). Це віра в Бога нічим необмеженого, для Якого «нема нічого не можливого».
        Благовіщення – це один з найкращих і найвеличніших у своїх наслідках діалог Неба із землею, людини з Богом. Марія назавжди залишиться ідеальним прикладом, як відповідати на Боже покликання для кожної людини.
        Ми також маємо свої життєві плани і мрії, але також і свої благовіщення з якими Господь Бог входить в наше життя і змушує нас залишити те, що любимо і до чого ми стреміли, і хоче щоб ми приготовились до виконання того, що Він від нас вимагає. Однак сучасна людина часто Богові говорить: не буду служити. Як тростина, яку колише вітер, божевільно піддається думкам інших, їхнім нездоровим поглядам чи обіцянкам. Ми повинні виразно відповісти Богові, що хочемо бути на Його стороні, всім своїм особистим, родинним і професійним життям. Приєднатись до Бога через нашу працю і труд, радість, розваги і забави, хвороби і страждання. Все що є наше і до нас належить, все ким ми є, віддати в руки Божі. Тому що діалог, це поклик і відповідь на нього. Цілковитому довір’ї Богові має товаришувати зусилля розпізнання шляху через який найкраще можемо відповісти на Божий поклик. Тому євангельське запитання «як» завжди є актуальним у нашому житті.
        Просімо гаряче Марію, щоби ми могли брати з Неї приклад, щоби ми, дивлячись на Неї, вміли віддати себе на служіння Богові і людям. Просімо Її, щоби Вона навчила нас вміння дарувати себе іншим і служіння кожній людині, особливо тим, хто найбільше цього потребує.

        Коментар: Наваррська Біблія
        Коментарі працівників факультету теології Наваррського Університету – одні з визнаних сучасних католицьких коментарів на Євангеліє, видані з благословення Десмонта Коннела, архиєпископа Дубліна. Переклад з англійської Максима Гонтара за виданням The Navarre Bible: St Luke’s Gospel: Third Edition (2005)

        2) Початок сповнення Божої обітниці (Лк 1:5-2:52)
        2.2.2) Гавриїл благовістить Марії про народження Ісуса – 2 (Лк 1:34-38)

        Лк 1:34-38 Коментуючи цей уривок, Іван Павло II сказав: “Virgo fidelis, вірна Діво. Що означає ця відданість Марії? Якими є виміри цієї відданості? Першим виміром є пошук. Марія була вірною перш за все тоді коли почала, люблячи, шукати глибшого розуміння Божого задуму щодо неї та щодо світу. Quomodo fiet? Як же воно станеться? – запитує вона в Ангела Благовіщення. … Другим виміром відданості є прийняття, згода. Питання “Quomodo fiet?” (“Як же воно станеться?”) перемінилося в її устах на “fiat”: нехай станеться, я готова, я погоджуюсь. Це вирішальний момент відданості, момент у який людина розуміє, що ніколи повністю не осягне – “як?”, що у Божому задумі є більше місця для таємниць, аніж для ясності, і що, як би ми не намагалися, ми ніколи не зрозуміємо його повністю. … Третім виміром відданості є послідовність нашого життя узгодженого з тим, у що ми віримо. Це значить пристосовувати власне життя до об’єкта нашої вірності. Радше приймати нерозуміння та переслідування, аніж відривати те що ми робимо від того у що ми віримо: це є послідовність … та всяка вірність мусить пройти найбільш вимогливе випробування, яким є постійність. Отже, четвертим виміром є постійність. Дуже легко бути послідовним протягом дня чи двох. Але є важко та важливо бути послідовним усе своє життя. Легко бути послідовним у години захоплення, та важко є бути таким у години страждань. Тільки та послідовність, що триває усе життя, може зватися вірністю. Маріїне “хай буде так” під час Благовіщення знайшли свою повноту у тихому “хай буде так”, яке вона повторює біля підніжжя Хреста” (Іван Павло II, Проповідь у Катедрі Мехіко, 26 січня 1979)

        Лк 1:34 А Марія сказала до ангела: Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?

        Марія повністю довіряє словам архангела, вона не сумнівається, як сумнівався Захарія (пор. Лк 1:18). Її питання, “Як же воно станеться?”, виражає її готовність покоритися волі Божій навіть хоча на перший погляд це здається суперечністю: з одного боку вона переконана що Бог хоче щоб вона залишилась дівою, з іншого – ось Бог проголошує що вона стане матір’ю.Архангел проголошує Божий таємний задум, те що здавалось неможливим згідно законів природи, пояснюється унікальним втручанням зі сторони Бога. Рішення Марії залишитись дівою було чимось зовсім незвичним, не схожим на практики праведників Старого Завіту, адже, як пояснює св. Августин, “найбільше дбаючи про поширення та зростання Божого народу, з якого мав бути пророкований і народжений Цар та Спаситель світу, давні праведники були змушені користати з подружнього життя” (св. Августин, De Bono matrimonii, 9, 9). Однак, у Старому Завіті були також праведники, які дотримуючись Божого задуму залишались у безшлюбності – на приклад, Єремія, Ілля, Єлисей та Йоан Хреститель. Благословенна Діва, яка отримала дуже особливе натхнення від Духа Святого практикувати дівоцтво, є першим плодом Нового Завіту, що встановить вищість безшлюбності над подружнім життям, при цьому не позбавляючи подружнього стану святості, яку він підносить до рівня таїнства шлюбу (пор. Документи Другого Ватиканського Собору, Gaudium et spes, 48).

        Лк 1:35 Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить

        Ця “тінь” є символом присутності Бога. Коли Ізраїль подорожував через пустелю, слава Божа наповнювала скинію, і хмара закривала Ковчег Завіту (Вих 40:34-36). І коли Бог дав Мойсею таблиці Закону, хмара закрила гору Синай (Вих 24:15-16). Також, під час Преображення Ісуса, голос Бога Отця був лунав із хмари (Лк 9:35). На момент Боговтілення сила Божа огортає нашу Пані – вираз Божої всемогутності. Божий Дух – що відповідно до книги Буття (Бут 1:2), ширяв над водою, оживляючи все – тепер сходить на Марію. І плід її утроби буде дією Духа Святого. Діва Марія, яка сама була безгрішно зачатою (пор. Пій IX, Ineffabilis Deus), стає, після Боговтілення, новим Божим ковчегом. Це є таємниця, про яку ми згадуємо щодня, промовляючи молитву “Ангел Господній”.

        Лк 1:38 Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!

        Коли вона взнала Божий задум, наша Пані відповіла на Божу волю швидким послухом, беззастережно. Вона зрозуміла невідповідність між тим, ким вона має стати – Матрі’ю Божою – та тим, ким вона була – простою жінкою. Однак, це саме те, що Бог хоче здійснити, і для Нього немає нічого неможливого, ніхто не може стати на Його шляху. Марія, поєднавши смирення та послух, відмінно відповідає на Божий заклик: Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову! “На вимові цих слів Діви, Слово стало тілом” (св. Хосемарія Ескріва, Святий Розарій, Перше радісне таїнство). З чистого тіла Марії Бог сформував нове тіло, Він створив з нічого душу, і Син Божий поєднав себе з цим тілом та цією душею: до цього моменту Він був лише Богом, тепер Він все ще є Богом, та водночас – людиною. Тепер Марія є Матір’ю Бога. Ця правда є догмою* віри, вперше визначеною Собором в Ефесі (431). В цей момент вона також починає бути духовною Матір’ю всіх людей. Слова, які Христос сказав, помираючи на хресті – “Ось син твій” … “Ось матір твоя” (Йо 19:26-27) – просто відкривають те, що приховано сталося у Назареті. “Своїм щедрим “нехай зо мною станеться” Марія стала, через дію Духа Святого, Матір’ю Бога, та водночас Матір’ю живих, і, прийнявши у своє лоно єдиного Посередника, вона стала правдивим Ковчегом Завіту та правдивим Храмом Божим” (Павло VI, Marialis cultus, 6). Євангеліє показує нам Благословенну Діву як досконалий приклад чистоти (“я не знаю мужа”, в деяких перекладах евфемізм-пом’якшення “я не маю чоловіка”), смирення (“ось я Господня слугиня”), прямоти та простоти (“як же воно станеться?”), послуху та живої віри (“нехай зо мною станеться по твоєму слову”). “Наслідуючи її приклад послуху Богові, ми можемо навчитися служити делікатно, не будучи рабами. У Марії ми не знаходимо найменшого сліду постави немудрих дів, котрі корилися, однак бездумно. Наша Пані уважно слухає, чого хоче Бог, обмірковує те, чого не вповні розуміє, і запитує про те, чого не знає. Тоді вона повністю віддає себе виконанню Божої волі: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову”. Хіба це не чудесно? Благословенна Діва, наш учитель у всьому що робимо, показує нам, що послух Богові не є невільництвом, не проходить повз нашу свідомість. Внутрішньо, ми повинні перейти до відкриття свободи дітей Божих (пор. Рим 8:21)” (св. Хосемарія Ескріва, «Це Христос проходить поруч», 173).

        *Догма (від грец. dogma — думка, учення, постанова), положення (або доктрина), що визнається незаперечним, беззаперечним і незмінним і що приймається бездоказово, некритично, на основі релігійної віри або сліпого підпорядкування авторитету, а не на основі досвіду, логічного доказу і перевірки на практиці.

        Звідки ці коментарі?
        Ці коментарі є ексклюзивними перекладами українською мовою, тобто вони ніколи раніше не публікувались! Ці переклади здійснені волонтерами та учасниками Біблійної Школи, заснованої редемптористами. Детальніше про самі коментарі – читайте у самих коментарях, на початку, а зараз розповім трохи більше про Школу. Отже, на початку 2011 року було створено онлайн курс вивчення Біблії, а трохи згодом – і перші біблійні групки у Львові, що збиралися раз в тиждень. Зараз такі групки діють у Вінниці, Малехові, Давидові, та у Львові, в тому числі групка при храмі Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії (вул. Франка 56, щосереди о 19:30, запрошуємо!).

        Дивіться також:
        Греко-католицький священик пропонує молоді он-лайн вивчення Біблії
        Новий погляд на вивчення Святого Письма
        На Львівщині створено три нові групки вивчення Святого Письма
        Це віддавна моя мрія – багато працювати з молоддю зі субкультур

        Ілюстрація: www.wikipedia.org

         

        Інші дописи автора

          Оціни

          [rating-system-posts]

             

            Про автора

            Максим Гонтар
            Волонтер Патріаршої Комісії у справах Молоді УГКЦ (Календар ДивенСвіт, Спільноти УГКЦ). Програміст, захоплюється графічним дизайном та перекладом з англійської. З 2011 бере участь у щотижневих зустрічах біблійного кола та займається перекладом біблійних коментарів. Учасник Літньої Біблійної Школи УКУ в 2018 та 2019 роках.

            Leave a Comment