Інтернат. Глушиш двигун. Виходиш з машини. Мимоволі погляд спрямовуєш на вікна. Очі. Погляд застигає. Ти потрапляєш у іншій світ, у світ, де дитячі серця спраглі любові, батьківської любові. Коли останній раз вони чули слова «синочку, доцю, сонечко…»?
Подарунки. Так, їх приймають, ними тішаться. У кожен подарунок вкладена частинка своєї душі, любові. Кожен подарунок свідчить про те, що є люди, які думають про тебе, які прочитали лист і виконали твоє бажання. Бажання. Найбільше про правдиві бажання вони мовчать, мовчать бо бояться визнати, що батьки їх покинули. Вони живуть останньою надією, що одного дня вони повернуться у щасливу сім`ю. А декому нікуди повертатися, але вони вірять, що їх знайдуть добрі ангели, які їх окрилять і дадуть відчуття того, що вони комусь потрібні. Таких зранених дітей дуже багато так само як і мрій про щасливу сім`ю.
Даєш подарунок. Його пильно оглядають дитячі очі. Руки тягнуться до тебе і міцно тебе обнімають. Всередині все перевертається. У горлі ніби щось застрягло і сльози душать тебе. Мовчання. Сідаєш у машину і ще сидиш декілька хвилин, щоб дійти до себе.
Це мовчання сьогодні переростає в крик душі.
Любімо свої сім`ї, бережімо їх цінності. Не дозвольмо нікому знищити те, що будуємо роками! Пам`ятаймо, що любов крихка мов кришталь. Будьмо обережними у своїх словах і вчинках, які можуть зруйнувати не одне життя. Любімо один одних.
А діти, діти які в інтернаті? Молитися за них! Відвідувати! Стати наставниками для них! Розмовляти з батьками! Взнати причину залишення дитини в інтернаті! При можливості допомогти батькам у вирішенні різних питань, щоб дитина повернулася у сім`ю. А якщо дитина кругла сирота, то можливо знайдеться подружжя, яке б поділилося своєю увагою і любов`ю і створило міцну сім`ю.
Робімо наш світ кращим!
