А то що за кара Божа? Дуже часто це лунає з уст людей, яких спіткали певні проблеми. У кожній невдачі винен Бог. З цього і напрошується висновок, що Бог є носієм зла, усіх негараздів. Натомість дуже рідко можна почути слова вдячності Богу.
Кожна людина є творцем своєї долі. Кожне життя – це білий рушник і від нас залежить, що ми на ньому вишиємо: чи прекрасний візерунок, чи тільки намарне витратимо час і засоби. Візерунок нашого життя стає прекраснішим, коли у нашу працю ми вкладаємо Любов. А Джерелом Любові є сам Бог. Якщо ми черпаємо з цього Джерела, то наше життя набирає правдивого змісту і Господь стає співтворцем нашого життя. І коли стаються негаразди, то тоді ми не звинувачуємо Бога, але просимо Його взяти нас за руку і перевести через ці негаразди. Саме у важких хвилинах ми найбільше відчуваємо Божу підтримку. Це відчуття робить нас Божими дітьми і ми починаємо розуміти, що за кожен наш подих ми повинні дякувати Богові. Кожна хвилина є дана нам, щоб нести Любов. Якщо ж ми використовуємо раціонально час, наповнюємо його Богом, то наше серце стає раєм, якщо ж Бога там нема, то стає пеклом.
Господи, наповни нас собою, щоб ми могли разом з апостолом Павлом сказати: “Живу вже не я, а Христос у мені” і разом із псальмопівцем: “Господь – доля моя”.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
В багатьох проблемах Бог не винен, але буває у житті, що людина нічого не може зробити- скільки жінок не може завагітніти (не піде на штучне запліднення); скільки дівчат не може вийти заміж по-християнськи- попадаються хлопці, що не хочуть вінчатися, звертають увагу розлучені; скільки дівчат і жінок мають проблеми з роботою- не хочуть брати через стереотипи у суспільстві. Якщо людина має якісь проблеми, то в таких випадках має бути індивідуальна духовна розмова.