У неділю блудного сина слухав я проповідь, і ось таку історію розповів священик. Був у батька син, що навчався в університеті. Батько дуже ним пишався і покладав на нього великі надії. Пообіцяв синові подарувати з нагоди закінчення навчання що той забажає – а той забажав машину, і батько з радістю погодився – добре сину, буде тобі машина. І ось наступає цей момент, батьки вручають синові пакунок зі словами: ось, це твій подарунок. Той розгортає і бачить що це Біблія (!). З великим розчаруванням і образою жбурляє в кут хати, йде з дому і не вертається протягом місяця. За той час батько так розпереживався що захворів і помер (!!). Ось син повертається через деякий час, а батька вже нема – пізно вже миритися (!!!), мати показує синові ту Біблію, каже – розгорни. Той розгортає і бачить чек купівлі тої машини. Одним словом, класична історія про гроші в книжці, приперчена драматизмом.
Отець до цієї історії додав стандартні побажання взаємної любові та терпіння. Однак у мене до цієї історії є принаймні три запитання.
1) О нерозумні батьки, чому дозволили щоб диявол через вас спокушав вашого сина?
“Котрий із вас, батьків, коли син проситиме в нього хліба, дасть йому камінь?” (Лк 11:12)… Ви скажете – але ж це Біблія, Слово Боже, яке має бути хлібом для людини! І я відповім – так, має бути, але горе, якщо з цього Хліба роблять Камінь спотикання!
“Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!” (Мт 18:7)
“Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі” (Кол 3:21)
2) Чому ти, чоловіче, сотворив собі зі сина кумира? Чому, варто було синові піти з дому, ти наче втратив сенс життя? Якщо ти такий великий християнин що даруєш Біблії, чому твій сенс життя не у Царстві Небесному а у твоїх дітях? Хіба Йов захворів через те що його дітей повбивало, а не через те, що сатана зіслав на нього хворобу? Чи у притчі про блудного сина батько не жив собі далі своїм життям, коли його молодий син пішов геть пропивати свій спадок?
“Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір’ю і невістку з її свекрухою. І ворогами чоловіка будуть його домашні. Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене” (Мт 10:35-37)
“Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце” (Мт 6:19-21)
3) Ось син повертається, і оповідник каже що йому вже пізно щось казати і пізно миритися з батьком, бо той помер. Та хіба ми християни не віримо у безсмертя душі? Хіба ми не молимось за своїх померлих? Хіба, поки грішник живий, йому не пізно каятись, скільки б часу не пройшло і які обставини не були б?
Одним словом, дуже сумнівну історію розповів священик на проповіді, сказав би, таку що перечить Святому Письму. Та ще й так довго розповідав що трохи нудно було… Направду, я б вдовольнився простим аналізом Євангеліє та Апостола.
Ілюстрація: www.thoughtco.com
