В цьому році роман Кетрін Стокетт «Прислуга» став першою книжкою, яку я прочитав. Роман читався легко і заставив до призадуми над життям. Живемо ми один раз. І саме земне життя показує, якою буде вічність.
У цій книжці йдеться про жіночок, які служили своїм господарям. Щоденна, рутина праця, все повторюється. І ось вони вирішили поділитися своїми життями у ролі прислуги. Читаєш їхні історії і розумієш, що тим господарем є… ти сам, а прислугою – твоя дружина, діти, рідні. Звик, що завжди має бути все випране, попрасоване, гарно пахнути, а на столі завжди мають бути смачні страви, у будинку має бути прибрано, чисто. Так і живеш з тою думкою, що все для твого комфорту має виглядати ідеально.
А чи ми задумувалися, скільки часу, зусиль потрібно витратити, щоб усе це гарно виглядало? Що ж керує тими, хто робить це життя прекрасним? Любов! А ми її сприймаємо як нам належне і буденне. Пригадаймо собі, коли ми останній раз промовляли: «Твоя праця є дуже важлива», «Дякую тобі», «Хочу тобі допомогти», «Як в тебе справи?», «Що я можу зробити для тебе?», «Ти мені потрібна»… А коли останній раз, без фальші, вигоди ми дарували квіти, поцілунки та обійми вдячності, щиру посмішку? Коли?..
Якщо хочеш знати, хто ти є – приглянься до своєї дружини, дітей, які є дзеркалом тої любові, яку ти подарував їм. І навпаки!
Не марнуймо часу! Вони чекають на наше відкрите серце! Даруймо Любов, бо вона є джерелом не тільки земного життя, але й вічного.
Автор: Роман Бобесюк, Останівка
