«Не можна забувати, що всі ми колись були молодими, і про нас старші люди казали, що ми нічого не варті, бо не такі, як вони. На мою думку, якраз навпаки, молоді люди на загал є ідеалістами, бажають кращого. Тільки часто ми залишаємо їм такий світ, у якому нелегко жити.
Сьогодні поширені хабарництво, несправедливість, порнографія тощо. Чи це принесла молодь, чи, може, це їй передали старші і часто цілком свідомо? Це передає те покоління, яке пізніше нарікає, що молодь нічого не варта.
Треба намагатися зрозуміти молодих… Молода людина також повинна мудро поводитись і не робити того, що вражає почуття батьків чи інших осіб… Я не заохочую молодь, щоб вона робила все наперекір старшим. Це, звичайно, недобре. Але інколи людина може потребувати цього як перехідного періоду, щоб самовизначитися».
Уривок взято з книги «Блаженніший Любомир. Думки у спадок»
Це книга, яка запрошує нас до роздумів. Не лише до роздумів над своїм життям, а й над життям того, хто залишив по собі слід справжньої Людини. Блаженніший Любомир — чудовий приклад для наслідування. Він був лагідним і люблячим, спокійним та врівноваженим. Він був Людиною, як і мріяв: «Моє велике бажання – бути людиною. Багато зустрічаємо осіб, але мало серед них людей, – людей у повному значенні того слова…».
Молодь була важливою для Любомира Гузара. Він завжди мав, що нам сказати — батьківське слово або, як він сам жартував про себе, «дідівське слово».
Думки Блаженнішого хочеться слухати, читати й перечитувати щоразу. А тепер не потрібно вишукувати ці думки в Інтернеті чи десь-інде, адже нещодавно видавництво «Свічадо» видало невелику книгу з короткими думками Блаженнішого. Книга «Думки у спадок» привабила мене структурою — роздуми поділено за тематикою, тому отримати пораду від вуйка Любка легко. Він вмів слухати, а тепер ми маємо почути його. Його роздуми невеликі, але як завжди потрібні, влучні та, навіть, дотепні. Найголовніше, що думки в книзі не лише релігійної тематики, а й світської — війна, агресія, вибори, корупція та ще чимало тем, про які не боявся говорити Любомир Гузар.
Найбільше припала до душі його думка про свободу, якої ми так прагнемо, та відповідальність, якої нам бракує: «Людина не має права грішити, але має право робити добро. Це − основа її свободи. […]Ніхто так не шанує нашої свободи, як Бог. Але ми не маємо відваги бути вільними. Бо бути вільними – це бути відповідальними».
Життєво, правда? Ось читаю, зупиняюся і роздумую, думки Блаженнішого Любомира, який був неначе не з цього світу, близькі мені — вони живі та правдиві. Читаючи думки, розумію, що він звертається саме до мене, намагаючись розрадити та допомогти добрим словом. Тепер раджу своїм друзям цю книгу, бо це найцінніше, що залишив вуйко Любко. Його роздуми стали для мене порадами у заплутаних моментах, тому нехай він промовляє та допомагає також і вам.
Христина Пукальська, СВІЧАДО
