«Життя з Богом – це завжди класно і круто», – чув я одного разу. Безперечно, подумав я. От тільки що ми вкладаємо у слово «класно»? Класні почуття, класний настрій? Слово класний асоціюється, зокрема, у значенні вищого класу. Є суперкласні музиканти та фотографи. Але не думаю, що вони одразу стали «крутими». Для цього вони прикладали зусилля. Подібно відбувається й у християнському житті, яке не стає одразу приємною радістю, а потребує нашого старання.
Щоб якось це проілюструвати наведу приклад краси природи. Часто у вирі чарівного сонячного виду хочеться просто відпочити й увійти в ідилію незбагненного променю, який пускає свої коріння у найвіддаленіші закутки світу. Промінь, який нагадує про себе у ледь вологому повітрі й радісній миті сонця.
Все ж ідилія непередбачена. Здавалося б, казковий порив заповнює тебе, але це може бути оманою, яка приносить короткочасне задоволення, приємність і наповнює серце легкістю. Так, це «круто» та «класно», але не достатньо. Ми натомість покликані до чогось глибшого, яскравішого, може не до такого помітного, але стабільного, а водночас динамічного. Ми покликані до повноти пошуку, дослідження, до нашої суті, яка проявляється у цілісності.
Відчуття Божої краси є першим етапом. Також релігійні почуття мають напрочуд добрі задатки, щоб пізнати таємницю нашого спасіння, відкрити цінність Божого Слова та не боятись ризикувати на користь переконань своєї віри. Шлях християнина є радісним. Водночас радість не приходить раптово, а потребує нашої заангажованості та благодаті, що є даром. Тільки наша співпраця з благодаттю робить чуда. Це називається досвідом віри.
Це лише перший крок до відкриття чогось надзвичайного. Нашим завданням є пошук, знаходження та знову пошук. Ось це покликання, яке наповнює не тільки радістю серце, але й душу. Ось це справжній порив нашої християнської суті.
Фото: Unsplash
