Питання віри, християнства, конфесій актуальне завжди, особливо для молодих людей. Кому і в що вірити? Ходити до церкви чи бути за принципом «Бог є всюди, помолюся вдома»? Визнати, що я християнин чи змовчати на черговий жарт про Бога?
Чи були ви в досить незручній ситуації, коли маючи дискусію про те, чому ти віриш, ходиш до церкви тощо ніби завершувалися аргументи, бракує слів пояснити що це таке — твоя віра? Залишаються лише емоції і прагнення вдосконалити свої знання про мою релігію. (Принагідно, залишу для роздумів — ми всі називаємо себе християнами, але як часто читаємо Святе Письмо?)
Водночас захоплююся людьми, які знайшли Бога в своєму житті — навернулися і не боялися визнати, що помилялися. Однією з таких осіб є Клайв Стейплз Люїс. Клайв Люїс, автор відомого циклу книг “Хроніки Нарнії”, якого вважають одним із найкращих захисників християнської віри ХХ ст., частину свого життя був невіруючою людиною. А сьогодні без його імені жоден рейтинг християнських авторів не є повним.
В часи Другої світової війни, Люїс вів передачі на радіо BBC, де власне, й вперше було озвучено тексти книги, яку вперше видано українською мовою — “Просто християнство”. Люїс подає про елементарні речі християнської віри, але в жодному випадку не заохочує до конкретної конфесії і не намагається переконати в що вірити людині. Він наводить приклади з життя, наприклад, який його був аргумент в тому, чому він не вірив в Бога. Пояснює що таке дійсність, віра, добро і зло. Читаючи відгуки на Amazon.com натрапила й на думку, що книга змінює й розвіює сумніви. Мабуть. Кожен впускає у своє серце те, що найбільше йому потрібне.
Текст глибокий, його не вийде читати як художню книгу (в жодному разі не лякаю, а навпаки заохочую до прочитання серйозної літератури), ти читаєш і думаєш — слова автора активізовують твій мозок (головне не бійся, думати — це корисно :)).
“Просто християнство” — ця книга для того, хто хоче дізнатися більше про те чому та в що вірує. Це видання для інтелектуалів, для тих хто вміє міркувати та не боїться аналізувати. Все ж таки, комусь ця книга “додасть” ще більше пояснень і аргументів про християнство. А ще прочитати може й той, хто навіть і не думає розпочати свій шлях до християнства.
Уривки з книги “Просто християнство”:
“Віддайте себе – і знайдете себе справжнього. Пожертвуйте життям – і його спасете. Піддайтеся смерті: умертвляйте своє самолюбство й улюблені бажання щодня, а тіло – у кінці, віддайте кожну щонайменшу часточку свого буття – і знайдете вічне життя. Собі не залишайте нічого. Адже ніщо з того, що ви не віддасте, не буде по-справжньому вашим. Ніщо з того, що у вас не померло, ніколи не воскресне з мертвих. Шукайте себе – й урешті-решт вам залишаться тільки ненависть, самотність, розпач, гнів, руїна і занепад. Шукайте Христа – і Його знайдете, а з Ним додасться й усе решта”.
“Якби ми скористалися порадами, які залишив нам Христос, то вже невдовзі жили б у щасливішому, ніж тепер, світі, – це, звісно, так […] І чому раптом мали б піти саме за порадами Христа, а не когось іншого? Бо Він був найкращим моральним учителем? Але ж судячи з усього, це тільки знижує імовірність того, що ми справді за Ним підемо. Якщо нам навіть уроки з початкового курсу не надто зрозумілі, то де вже сподіватися, що ми засвоїмо щось складніше, а чи й найскладніше з усього. Якщо християнство – це тільки ще одна порція добрих порад, то пуття з нього небагато. Упродовж чотирьох останніх тисячоліть добрих порад людству не бракувало. Однією більше, однією менше – різниця невелика.
А проте вистачить зазирнути до будь-якої справді християнської книжки, і ви з’ясуєте, що мова в ній іде про щось цілком відмінне від ідей такої-от популярної релігії. Там сказано, що Христос – це Син Божий (хай що це означає). Ще там сказано, що ті, хто в Нього повірить, теж стануть Божими синами (хай що це означає). І що Його смерть визволила нас від наших гріхів (хай що це означає).
Скаржитися, що ці судження складні для розуміння, немає сенсу. Християнство стверджує, що розповідає нам про інший світ, про те, що лежить поза межами цього, звичного для нас світу – всього, що можна торкнути, почути і побачити. Ви можете, звісно, вважати ці твердження неправдивими, та якщо все це – таки правда, то зрозуміти цю правду буде нелегко – принаймні, не легше, ніж сучасну фізику, і то з тієї ж причини.”
Автор: Христина Пукальська, СВІЧАДО
