Бог не є причиною наших страждань. Вони є частиною нашого життя і трапляються з нами не як покарання за гріхи. Людина, маючи свобідну волю, сама вирішує, що їй робити. Щоб жити щасливо, ми маємо Заповіді Божі, через які з Господньою допомогою і укріпленням можемо осягнути святість, мир та спокій серця. Господь любить усіх, для Нього кожна людина важлива і цінна, можливо, у наших очах та чи інша особа несприйнятна чи маловартісна, але в очах Божих вона важлива і значуща. Тому Бог не бажає зла людині, вона сама собі зло і шкоду чинить. Коли з нами трапляються погані речі потрібно відкинути думки і питання: Чому я? Чому це сталось зі мною? Де є Бог? Чому Він такий жорстокий до мене? Але потрібно задати собі питання: Що мені робити тепер, коли це сталося?
Через ті чи інші неприємні випадки Господь Бог чогось навчає, до чогось веде, до чогось готує. У випадку страждання ми можемо тільки покірно його прийняти: «Бог дав, Бог взяв» та постійно волати до Бога, лементувати. Якщо б ми навчились в кожному моменті нашого існування бачити Божу руку, ми б тоді краще зрозуміли, що Бог не бажає зла людині, але завжди допомагає нам вийти із темряви на чудесне світло…
